Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

     Тож переконавшись, що інший перебіг часу це не вплив чорної діри, ми дійшли висновку, що наразі перебуваємо в іншому вимірі або паралельному світі. Існування паралельних світів офіційною наукою не спростовувалося, але вважали, що цей напрямок науки не для нинішнього рівня розвитку цивілізації і до питань щодо інших вимірів варто повернутися через кілька тисячоліть. 

     Адже навіть єдиний доступний інший вимір, а саме гіперпростір, практично не вивчений. Сучасна цивілізація навчилася ним користуватися для швидкого переміщення, але що він із себе представляє досі не дізналася.

     Точніше людська цивілізація, а от про рівень знань з цієї теми старших рас я б так категорично не говорив. Все-таки недарма саме вони виробляють навігаційні маяки для гіперпростору. Недарма саме їхні кораблі вважаються найшвидшими в усій Співдружності.

      Такі збіги гарантовано вказують на глибший рівень пізнання гіперпростору. Але все це нас не стосується, хіба що як бесіда під стаканчик чогось слабоалкогольного.  Зараз же нам слід було зайнятися більш докладним вивченням зоряної системи, де знаходиться планета з проходом у світи Співдружності.

     Про всяк випадок ми просканували поверхнево всю зоряну систему, в якій розташована планета з проходом в інший світ. Загалом у системі було шістнадцять планет, з них чотири були газовими гігантами. Решта були чимось схожими на Марс та Венеру лише різних розмірів.

      Про всяк випадок перевірили супутники газових гігантів, можливо, якийсь із них матиме схожі з Шаррном характеристики, але виявилося це безглуздим заняттям. 

      Усі небесні тіла в цій зоряній системі, окрім однієї планети, не могли використовуватися для колонізації без попередньої та тривалої підготовки. Хіба що під куполом, але це зовсім не відрізняється від життя на космічній станції.

      Взагалі сканування системи вельми сильно ускладнювалося через численні гравітаційні аномалії. Сенсори весь час норовили їх вважати за малі небесні тіла. 

    Уже зараз після поверхневого сканування системи я зрозумів, що нам дістався справжнісінький джек пот. Тут тільки в цій зоряній системі, яку ми лише поверхнево просканували, виявили величезні поклади руд, які в Співдружності коштують дуже і дуже дорого.

     Тож якби планували заробляти на шахтарському бізнесі, то ця зоряна система для нас була б справжнісіньким клондайком.  Так тут немає раксаніту або інших руд подібної вартості, але й того, що ми змогли виявити, вистачало.

     Та що там казати. Одного Торситу, що є одним з основних елементів, які використовуються у виробництві космічної броні, тут було дуже багато. Так, сама по собі руда коштує не надто дорого - всього чотири, п'ять тисяч кредитів за кубічний метр залежно від насиченості руди. А ось концентрат уже п'ятдесят тисяч кредитів.

     Досить поставити тут найпростіший збагачувальний заводик і ми швидко перетворилися б на мільярдерів, якби нас, звісно, не вбили при цьому. Тут он яка бійня сталася за секрет кижали, а він у будь-якому разі не зміг би принести в близькій перспективі такі суми, як під час постачання концентрату торситу.

    А тут його в системі кілька мільйонів кубічних кілометрів. Ви вдумайтеся в цифри, і це знайдено всього лише після поверхневого сканування. Що тут є ще в системі нам просто навіть не відомо.

     Наступного разу обов'язково з собою візьмемо професійні геолого-видобувні сканери. Усе таки основна стаття доходу Шаррна якраз таки продаж руд, а тому в продажу можна було знайти величезну кількість шахтарського обладнання, і купити його можна було, не викликаючи підозр. Ну насправді, а чим тут ще займатися, нові заводи з виробництва дроїдів запрацюють тільки через кілька місяців.

     Начебто і круто отримати стільки ресурсів у своє користування, але одразу постає питання, а як нам його видобувати, як вивозити і як продавати, якщо у нас немає на території Шаррна відомих родовищ торситу.

     І це було зовсім не просте питання. Ми тут досі думаємо, чи варто заново посвячувати друзів у таємницю іншого світу, чи змиритися з їхнім дещо боягузливим рішенням забути все стосовно цієї справи.

     Ну, припустимо, видобуток і вивезення руди можна організувати за допомогою дроїдів, але ось продаж, на жаль, це ніяк не полегшить. І якщо разові партії підозр не викличуть, то постійний потік цінної руди відразу приверне непотрібну до нас увагу.

     І боюся цього разу ми можемо не пережити підвищеної уваги до себе. А вже якщо дізнаються про інший світ, то все. Можна сказати, ми перетворимося на живі трупи, які ходять лише з якоїсь безглуздої випадковості.

     Так що начебто і багатство до нас тут потрапило в руки та зробити з ним ми нічого не можемо. Хіба що для своїх цілей, але в необхідних нам кількостях для виробництва дроїдів торсит буде простіше закуповувати, ніж добувати тут.

     Так буде набагато менше запитань про походження концентрату. А от якщо ми вирішимо переселитися сюди і почати нове життя в цій місцевості, то тоді так, ці ресурси допоможуть нам облаштуватися.

       Трохи засмутившись ми вирішили повернутися на планету й обстежити її. Все-таки світи сади у всесвіті доволі рідкісні, та й то більшість відомих носила сліди тераформування, хоча правильно сказати планетоформування, що поробиш невідома більшості тут моя рідна планета, темний ліс вони. 

      Що цікаво, рідні світи нинішнього людства, а вони тут зʼявилися не з однієї планети, а з кількох десятків, усі носили сліди того самого планетоформування, що свідчило про штучне створення життя. 

      І ці сліди говорили про те, що в глибоку давнину якась раса штучно створила безліч живих світів. Нинішня цивілізація також займається освоєнням планет, перетворюючи їх на придатні для проживання розумних.

      Щоправда, в останнє тисячоліття це помітно сповільнилося, незважаючи на зростання населення, вже відомих планет, придатних для життя, поки що вистачає. А тому сучасний уряд не поспішає витрачати гігантські суми на перетворення планети на придатну для життя.