Євгеній Шульженко - Гра почалась, Євгеній Шульженко

            Та почулись вибухи в інших кімнатах. Паніка. Діти вибігають, закривають двері. Можливо, саме в цей момент Давид сидить в кімнаті технічного оснащення та вирішує проблему тривоги, яка почала лунати від порушення системи опалення, чи електрики. Та тривога, яку оголосили дозорні, почув весь Замок Вітрів. Всі почали збиратись на бій, тепло вдягатись та вискакувати на двір.

            Як на зло, вітер здійнявся ще сильніше, сніг почав сипати більш щільно. Вся школа піднялась до захисту, оскільки відбувалось щось не зрозуміле. По території бігали собаки та лаяли. Зі сторони темряви, біля запасних воріт летіло каміння та розбивали вікна. Та вибігаючи на вулицю, діти стикались з собаками, що кидались на них та намагались вкусити чи роздерти лапами. Свистіли палиці, собаки скиглили та відскакували, ховались в темряві.

            Мілана сиділа в їдальні та не поспішаючи вечеряла. На душі відчувався сум. Та не тільки по батькам, що спали, чи рослинам, що так повільно росли. А ще й через те, що зараз не більше п’яти годин вечора, а темрява така наче вже глибока ніч. Як же зима прийшла так рано? А ще й мороз такий, що пробирає до кісток. Що робити - дівчина поки не розуміла.

            Та коли командирка племені Вітрів почула сигнал тривоги, підскочила та вхопила свою палицю. Почулись вибухи та звук розбитого скла. Вона вискочила з їдальні, та побігла на шум, що лунав зі сторони другого корпусу Замку Вітрів. Аліша вискочила за дівчиною, та поспішила вперед, обганяючи її.

            Піднялись в коридор другого поверху зразу після сходин. Перше, що було видно – це пар, багато пару. Наче розлили величезну калюжу гарячої води. І зробили це саме на вулиці, де страшенний мороз. Мілана вискочила в коридор, та з відкритих дверей другого поверху било світло та піймався пар. Вона заскочила в кімнату, вдягнута лише в кофту - подих перехватило від холоду. Вікна кімнати були розбиті, сніг залітав та падав на ліжка. Біля вікон Мілана побачила розірвані батареї. Вискочила в коридор, світло вимкнула та закрила двері.

            Майже силою, дівчина спіймала двох хлопців та дівчину. Наказала знайти ковдри, можливо, килим, та все що завгодно, аби закрити вхідні двері кімнати. Чекати дітей не стала, побігла в інші кімнати. За пів години командирка зрозуміла, що всі кімнати другого поверху, що слугували спальнями, отримали як мінімум по одному розбитому вікну. Мороз пробирався до Замку Вітрів, батареї лопались, холод нападав на плем’я Вітрів.

            Хлопці та дівчата почали повертатись з ковдрами, килимами та великою кількістю одягу. Всі почали закладати двері. Дехто намагався клейкою стрічкою заклеювати двері по сторонам та зверху, але від цього було не дуже багато ефекту. Поступово, другий поверх був перекритий. Тепло повернулось, але мороз все намагався проникнути через щілини та отвори.

            На превеликий жаль, через деякий час в школі повністю зникло світло. Генератор зупинився, та через час, Давид пояснив, що через розрив труб опалення, виросло навантаження та генератор не витримав. Спочатку збільшилось споживання палива, а потім просто пікова напруга та аварійне виключення. А це означало лише одне – годину треба очікувати, щоб генератор охолонув та його можна буде запустити повторно. А запуск, в такому випадку, може бути лише ручним.

            Поки дозорні на запасних воротах намагались побороти собак, що забігли до Замку Вітрів, почулась тривога зі сторони основного входу. Діти, відкривши ворота, чекали на вечірню групи дітей племені Вітрів, що мали накачати палива. Як тільки сніг посипав сильніше, а вітер почав дути так, що дітей зносило, з темряви вискочив загін невідомих хлопців та дівчат, що мовчки забігли до школи та кинулись на дозорних. Удари палицями, точно та боляче. Дозорні були миттєво знешкоджені.

            Група дітей зі сторони ворога розбіглась по території. Значна частина хлопців та дівчат лишились біля вхідних дверей. Планували атаку на саму школу. Вишукувались біля ґанку та чогось очікували.

            Саме в цей момент Мілана з воїнами, вискочила надвір. Діти побачили чужинців, що впорались з дозорними. Секунда сумніву та потім діти племені Вітрів підняли зброю та закричали. Вони кинулись з ґанку та налетіли на ворога. Бій був коротким та дуже насиченим. Дістали палиці та кинулись на ворога. Удари ворог блокували в’яло, але не відступав. Було враження, що вони не мали дому, до якого можна бігти. Це не на жарт злякало Мілану, оскільки дітьми керувала безнадія.

Ворога швидко відкинули за ворота. Дехто з дітей племені кинулись до воріт, та піднявши їх, почали закривати прохід. Ворог робив ще декілька спроб нападу, але нічого не вийшло.

            Темрява навколо, деінде лай собак. Та далі почалось найжахливіше. Ті, з дітей ворога, хто отримав прочухана та вибились з сил, просто почали падати на землю. Вони не рухались, просто лежали обличчями в снігу. Інші або намагались прорватись через ворота, або падали біля інших та починали їх смикати.

            Мілана та воїни племені Вітрів тяжко дихали та чекали, що ж буде далі. Ворота закриті, територія під охороною. Та зараз вони бачили як ворог закінчив будь-які спроби нападу. Діти лежали в снігу. Вставали, їх трясло від морозу. Хтось починав пригати та кричати. Хтось просто дивився на дітей племені Вітрів. Та з кожною хвилиною, хтось або хватався за горло та падав, хтось починав плакати та битись в істериці. Згодом вони теж падали в сніг. Ворог замерзав. Діти мучились та падали на землю без тями.