Сергій Володимирович Пилипенко - Вибрані твори

Зняла серпанок з лиця гетьманівна, Стала навпроти гордо та рівно... Сяє на сонці рудоволоса, Джура козацтва голосно просить: — Гей, товариство, вже краще умерти, Ніж-бо гадюка врятує від смерти! Ти, гетьманівно, мені не до пари,— Ведіть-но мене, товариство, на кару. Вітер шугає в степу на могилі, Руки ламають дівчата за милим. Євангелія часу[272]
(За Полем Бертло[273])
Пролог

Способом євангельським не про євангельські речі хочемо ми оповісти в оцій книжці. Ніколи не було цього ніколи не буде. А разом із тим подібне багато років було ще довгий час буде, аж доки трудящі голосно скажуть по всьому світу: «Час розплати настав».

Слухайте ж нашу повість, що зветься: євангелія часу.

Розділ І

1. Колись бачили й чули одного Чоловіка, що проповідував скрізь по містах і селах.

2. Він говорив: «Я не той, що призначає час, але той, що провіщає Час Прийдешній.

3. Той, що призначить Час, прийде після мене, він більший і дужчий від мене.

4. Його ім'я — Пролетаріят, і тепер він іще спить, закутий і зв'язаний.

5. Є країна, де він уже снить сном червоним, але країна та — край світа.

6. Та я знаю: він прокинеться, і тоді призначить Час.

7. Він прийде не для того, щоб базікати про гарні бажання і мрії, але кров і вогонь будуть на його шляху.

8. Бо він уб'є неплідну худобу і негодяще збіжжя вкине в огонь.