Софія Чар - Кляте фентезі, Софія Чар

– Синку!

Залившись сльозами, жінка підповзла до нього, безпорадно намагаючись то затиснути рану, то перевернути його, та все було марно. Телепортуватися звідси їм не дозволять, рятувати його не будуть.

Це розумів Алар, який повільно випростався. Смертельно блідий чоловік стиснув губи. Проміж тисняви гостей він вже помітив декілька чарівників. Ще студенти, знати він їх не міг, та одна… О, цю кляту білявку він чудово знав!

– Якщо ми програли, то не виграє ніхто, – ледь чутно повторив він слова брата.

Над головою змія війнуло жаром розпеченого полум’я, яке обрушилося на спини перевертнів, та Алар лише спокійно дістав з-за пазухи великий плаский медальйон. Його не переймали злякані крики, його не переймали спалахи магії. Що значить декілька студентів проти одного дракона? А коли й так… Це вже нічого не змінить. Вони вмиються кров’ю!

Повернувшись до брата, він повільно опустився на підлогу біля нього. Шалар ще був живим, та Алар лише ледь помітно посміхнувся. Вмілий майстер він добре знав таку зброю. Рідко коли таку прикрасу не доповнювали гидким прокляттям чи отрутою. Та зараз те не мало значення.

– Брате, – тихо промовив він та затиснув між його та своєю рукою диск.

Повільно кліпнувши, Шалар ледь помітно всміхнувся. Вже майже згаслий погляд золотавих очей в останній раз спалахнув.

Якщо не вони – то ніхто.

Диск тріснув.

Не здригнулася земля, не вдарили блискавки. Здавалося, не сталося зовсім нічого. Ба більше, того, що щось там у залі робиться не помітив ніхто з тих, хто намагався пробратися туди.

Божевільний план порятунку принців виявився… Божевільним, непродуманим, ризиковим, але дієвим. Хоча, коли виявилося, що рудих вже вивели з темниці до внутрішнього двору палацу, він ледь не полетів шкереберть.

На щастя, Северин все ж розділив основні сили з тих, кому вдалося непомітно пройти до палацу та Волелюб з Тодиром встигли зупинити страту.  Про це Северин дізнався вже на підході до тронного залу й власне від Лариса.

– Ого, а ви казали, що не любите пишні святкування!

Голосний вигук з-за спини ледь не збив Северина у мить, коли він відбивав атаку одного з вартових. Змії залишили в коридорі своїх найкращих воїнів, тому Северину з вовками довелося постаратися не втратити голову. Особливо у мить, коли вістря ковзнуло зовсім поруч з обличчям. Противник різко подався назад, але чоловік не став чекати наступного удару й просто вдарив у перенісся з кулака.

– Я й не люблю, – похмуро кинув він й відразу скинув голову.

Із зали раптом посипали гості. Стривожені, просто налякані та дуже налякані й це не сподобалося Северину. Душа тривожно стиснулася від недоброго передчуття.

– То чого так пнетеся? Нікуди не дінуться!

Роздратовано скривившись, Северин кинув швидкий погляд назад. Так, за його спиною дійсно стояв принц. Брудний, з синцем на половині обличчя, та настільки яскравою посмішкою, що… Що раптом шалено захотілося розмалювати для балансу йому й другу половину обличчя.

– Там Зоряна, – коротко кинув Северин.

Врешті-решт дівчина там робила все, щоб і їх дупи, у тому числі врятувати, до цього ж він мав би проявити повагу! І він мав. Припинивши зубоскалити, Ларис різко посерйознішав та відступив до стіни, щоб його не знесло.

– Там ще й Есшат… Трясця, не знаєш де його Вірна?

– Ні, – коротко кинув Северин.

Там, у залі, коїлося щось дуже й дуже кепське і гірше того, Северин майже не сумнівався, що десь там, в самому епіцентрі, затрималася одна дівчина. Дівчина, яка його з розуму зведе!

Стиснувши зуби, чоловік все ж не витримав та рушив уперед, ледь не шаленіючи від того спротиву, який на нього натиснув, варто було вклинитися в людський потік.

У залі дійсно все було кепсько. Люди сипали до коридору вже не розрізненими групками, а стіною. Зчинилася страшна товчія, піднявся гомін, в якому майже нічого не можна було почути. Втім краєм ока Северин вловив декілька яскравих фігур, які також рухалися проти течії. І робили це більш вдало, ніж він!

– Пане, давайте я поможу!

Коли раптом його смикнули за пояс, Северин не звернув на це уваги, бо його якраз знесло на крок назад, але цей голос… О, його він упізнав навіть крізь лемент натовпу. Коротко озирнувшись, чоловік окинув швидким поглядом золоту маківку та серйозне дівоче обличчя.

Шукачка пригод, звісно ж вона не могла триматися осторонь. Це трохи дратувало, але Северин змусив себе подавити це відчуття. Вона все ж чарівниця, а її імпульсивність може не така й вада і справа лише в його надмірній серйозності. Ця думка встигла лише майнути, як Северин коротко кивнув.

Стрепенувшись, дівчина змійкою ковзнула до нього. Тиск натовпу одразу перестав намагатися зносити, навколо чародійки наче з’явилася стінка кульки, яка оберігала від людей, дозволяючи доволі швидко просунутися вперед, але все ж недостатньо.

– Ох, халепа!.. – розпачливо зойкнувши, Симона різко скинула руки.

Северин не ворухнувся, тільки підняв погляд до дракона. Палюче руде полум’я вдарило по них хвилею тепла та, несподівано, пари. На якусь мить все навколо заволокло туманом, хтось заверещав, що його обварило, хтось просто зойкнув.

– Учні… – тихо пробурмотів Северин.

До останнього не хотілося звертатися до дару, адже після травми голови та реагувала навіть на запаленого світляка, але вибору не було. Якщо нічого не зробити, самі дітки не встоять.

Заплющивши очі, Северин на мить затримав повітря, воскрешаючи спогад про засніжений степ Золотої запони. Саме те, що було таким необхідним зараз.

Наступний подих полум’я прокотився ще одним спалах паніки тих, хто ще не встиг протиснутися у двері. Золоте сяйво облизнуло крижаний купол над їх головами та зникло з ображеним шипінням.

– Переймай! – коротко розпорядився Северин, та на мить стиснув плечі Симони.

Дівчина встигла тільки зойкнути, коли раптом в її голову безцеремонно вдерлися. Відчуття чужої присутності пронизало холодом настільки несподівано, що Симона ледь встигла підхопити нитки заклинання. Підхопити та знову охнути. Коліна підкосилися, ледь вдалося встояти. До такого рівня магії вона ще не доросла. Вони поки вчили набагато простіші заклинання, а це… Крига жадібно потягнула її сили, але злякатися, що не втримає вона не встигла.