Луї Фердінанд Селін - Смерть у кредит

відвага?.. Вловлюєш? О! Моє рішення глибоко продумане… Воно мудре і, Боженьку мій, зріле… Приклади? Попередники? їх достатньо, моя пані! Скільки завгодно! З найвідоміших! Марк Аврелій? Відмінно! Як він вчинив, цей старійшина? За дуже схожих обставин? Виснажений! Поганьблений! Зацькований! Знеможений від незліченних змов… ницости… підступности… злодійських убивств… Як він діяв у подібних ситуаціях?.. Він відступав, Фердінане!.. Він залишав сходи Форуму цим шакалам! Так! На самоті! у вигнанні! він шукав зцілення! Збирався з духом!.. залишався наодинці із собою!.. Жодної душі поруч!.. Він зовсім не шукав товариства скажених собак!.. Ні! Фе!.. Що? Страхітливе зречення?.. А щирий Верніо?[72] У годину різанини, коли стерв'ятники збираються на горах трупів? Коли ті смердять?.. Що робив він, найчистіший з чистих! У чому суть його мудрости?.. У ці непевні хвилини, коли будь-яка брехня коштує життя… Чи мав він намір виправдовуватися? Заперечувати? Пережовувати покидьки?.. Ні! Він сам мусив нести свій хрест!.. На самоті, підносячись над усіма!.. Він відмовлявся від усього!.. Поринав у мовчання!.. Він мовчав! Ось, Фердінане! Я теж мовчатиму, їй-богу!..

Де Перейр був не такого вже високого зросту, тож щоб справити на мене більше враження, він намагався випростатись… Він усе ще був затиснутий між каміном та громіздким буфетом… У нього було мало місця… Він дивився на нас обох… І коли він дивився, йому в голову раптом прийшла якась думка!..

— Чи не могли б ви… — сказав він, — вийти?.. Трохи прогулятися?.. Я хотів би залишитися сам… Тільки на одну хвилину!.. Мені потрібно дещо тут прибрати!.. Будь ласка! Будь ласка! На секунду!..

Пропозиція була абсолютно безглузда, особливо в цей момент! Мамуся на порозі, закутавшись у свою шаль, мала дуже лютий вигляд!

— Ти випроваджуєш нас звідси?.. Ну, ти вже геть глузд утратив!

— Дайте мені хоча б хвилин десять!.. Я більше не прошу! Це необхідно! Вкрай необхідно! Терміново! Будьте такі ласкаві! Дайте мені секунду спокою! На секунду залиште мене самого!.. Не хочете? Це ж зовсім не складно… Сходіть прогуляйтесь по садку! Там набагато краще, ніж у будинку! Давайте! Давайте! Я вас гукну! Гаразд?..

Він дуже наполягав. Тут у нього не було великого підвалу, як у «Майстротроні», щоб розмірковувати скільки заманеться!.. У нього було всього три маленькі кімнатки… Я бачив: якщо я не відведу мамусю, вперту та незговірливу, вони зараз же вчепляться один в одного й почнуть чубитися!.. Вона була надзвичайно сварлива… Тож я став підштовхувати її до коридору…

— Повернемося за п'ять хвилин!.. — сказав я. — Дозвольте мені!.. Дайте йому спокій… Він уже набрид… А я маю з вами поговорити…

Вона хотіла знову взяти свій ліхтар… Час для прогулянок був не найкращий!.. було таки досить прохолодно! Можна сказати, що вона аж пашіла від люті… й не переставала верещати…

— Отаке він мені утяв, оця свиня! Сатир! Остання сволота! І це мені, Фердінане!.. Мені!..

Вона кидалася туди-сюди вздовж паркану… Кілька разів спіткнулася зі своїм ліхтарем… Весь час бурмотіла прокляття… Ми пройшли повз парники. Там вона зупинилася… І досі скиглячи й схлипуючи, вона заходилася мені все показувати… Підняла стінки, щоб я міг добре розглянути паростки… як тут усе росте… «Все це, Фердінане! Все це! Ви мене чуєте! Все це я посадила… Зовсім сама!.. Це не він! О! Ні! Звичайно!..» Мені довелося все оглянути… ріпку… крихітних равликів!.. гарбузи… Вона піднімала всі накривки… всі рами… там був навіть цикорій!.. Ми обійшли кожну грядку… Під кінець вона геть розчулилася… Розповіла, як їй було тяжко під час посухи! Це вона носила воду, цілими глеками… знизу… з-під крана… від самого кінця алеї… її горе було безмежним… Вона то сідала… то підводилася… Я також мав оглянути велику діжку для дощівки… її завжди не вистачало…

— А! Це правда!.. — підскочила вона… — Ви не знаєте його системи!.. О! Це справді дуже цікаво! Його чудовий винахід!.. Так ви зовсім не в курсі?.. Це ж треба! О! Він ніколи не зробив нічого кращого! А я от, дурепа, була проти! Повірте! Ой лихо! Чого лише я не говорила! Як я заперечувала!.. Все марно! Абсолютно! Він упертий, як тридцять шість тисяч віслюків! Він плюнув мені в пику! Але й за мною справа не стане! Можете в цьому не сумніватися! Навіщо? Щоб зруйнувати мені частину палісадника!.. І ще вісімнадцять рядів моркви! Цілих вісімнадцять!.. Двадцять чотири ряди артишоків!.. Тільки щоб спорудити, і що ж? Ангар!.. І треба було бачити, в якому стані!.. Свиня не знайшла б там своїх поросят!.. Справжній смітник, повірте мені! Помийна яма! Ось що він спорудив у моєму кутку!..

Ми вирушили в той бік, вона присвітила мені ліхтарем…

То була маленька халупа… Майже повністю вкопана в землю… стирчав лише дах… Всередині під брезентом я розгледів… якісь уламки!.. Це були зламані інструменти… Все було навалено в купу… тут була забута й заіржавіла динамо-машина, перекинутий резервуар… погнуте кермо… циліндричний мотор… Винахід Куртіаля… Я чув про його… «хвильовий генератор»… покликаний сприяти росту рослин… Така була ідея… Йому був присвячений цілий випуск «Майстротрону». «Майбутнє сільського господарства через призму радіотелуризму»… А також три підручники й ціла купа статей (з 24-ма малюнками)… як користуватися установкою… Крім того, для агітації дрібних промисловців було організовано дві конференції в Перре та Жувізі… Але це не розворушило їх… І все-таки, як пояснював де Перейр, за допомогою цього «поляриметра» на коріння рослин слід було спрямовувати телуричне випромінювання, без якого рослини були просто приречені на загибель!.. «Моє підкореневе поливання, — говорив він, — набагато корисніше, ніж будь-яка вода! Електрична злива! Оберіг квасолі!» І як завжди, у нього виходило, що з мінімальними витратами, без особливих зусиль можна було виростити морквину завбільшки з велику ріпу… До ваших послуг були всі гами інфраземного магнетизму!.. Овочі на будь-який смак! У сезон! Поза сезоном!.. Це було просто чудово!..

На біду, всі оті численні турботи, негаразди і неприємності в «Майстротроні» не дозволили йому впровадити свою систему… Конденсатори працювали несинхронно… Потрібно було постійне спостереження… Він міг запускати їх лише на 2–3 години у неділю… Випромінювання було вочевидь недостатньо… Але в інші дні тижня він був надто заклопотаний! Він знемагав від пліток та всіляких конкурентів!.. Пані де Перейр зовсім не вірила у всю цю телуричну нісенітницю…

— Я повторювала це багато разів… але йому як горохом об стіну!.. Правда, це вам знайомо?.. Твоя система ніколи не буде діяти! Це просто неможливо, Боже мій! Це буде ще однією дурістю!.. Ти зруйнуєш будинок своїми канавами! І занапастиш усі овочі, які ми виростили! Потоки електрики?