Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

     —  Але де ми таке візьмемо? -- Взагалі то я і Ліка уявляли, де саме ми могли взяти необхідне, але хотілося перевірити, чи знає сполот про перехід в інший світ.

   —  Згідно з договором, укладеним із Сенаром, його спадкоємці володітимуть необхідною інформацією, - відповів сполот, так і не відповів, чи знає він про інший світ, чи ні. Розпитувати його ми не наважилися, хіба мало що можемо через незнання наговорити.

    — Коли вам необхідно надати плату? - уточнили ми.

    —  Не пізніше ніж через малий стандартний цикл від початку виконання мною врегулювання ситуації,- відповів сполот і відключився від зв'язку.

     —  Не вистачало тут уваги старшої раси,- вилаявся я. Адже не хотілося, щоб відібрали отримане.

     —  Радує одне, що сполот працюватиме тут як приватна особа. Усе, що я чула про сполотів, так це, якщо вони укладали договір із людьми, то виконували повністю його, не зважаючи на витрати і втрати, - сказала задумлива Ліка.

     —  Все можна відрубувати генератори щитів,- наказав я генералу, лідеру місцевих військових. Чесно кажучи, називати генералом людину, під командуванням якої було лише близько тисячі осіб, дещо незвично... Сподіваюся, зможемо відновити генератори, такий щит - це дуже серйозна річ.

      Наступні кілька днів у системі творився справжнісінький бедлам. Прибували десятки кораблів, десятки залишали систему. Але так ніхто й не наважився напасти, а ми тим часом займалися відбудовою руйнувань, отриманих під час бою.

      Через два тижні прибули представники керівництва корпорацій для того, щоб врегулювати невелике непорозуміння, що виникло тут. Тобто смерть кількох тисяч людей для них була лише невеликим непорозумінням.

     Як виявилося в підсумку, прибули банальні торговці, щоб відкупитися від наслідків вчиненого ними нападу. Згідно із законами Співдружності ми мали право винести на раду Співдружності питання про невмотивовану агресію на незалежну державу Шаррн. 

    У звичайній ситуації над нами б просто посміялися і забули, але зараз серйозності нашим словам надає лінкор сполотів. І нехай він виступає як приватна особа, все одно він член старшої раси.

      Спочатку хотіли взагалі звинуватити нас у розв'язанні конфлікту, у збройному перевороті та захопленні влади. Але завбачливо зроблені записи й офіційні документи показали, що до влади ми прийшли законним шляхом. 

      Наступним етапом ці викидні гієни спробували довести підробку документів. Але коли сполот запитав, що він теж є злочинцем, який підробив документи, то всі ці крикуни-представники корпорацій враз заткнулися.

     Як виявилося, більша частина документів була офіційно підтверджена цим сполотом. Від нього ще стільки зарозумілості несло, адже ми досі не дізналися його імені, він вважає нас негідними, щоб представитися перед нами.

    Тож тільки коли нас офіційно визнали, почали з нами торгуватися. І тут знову все почалося з того, що це саме ми зобов'язані сплатити за знищені кораблі та вбитих співробітників корпорації.

    У цей момент я ледь не стримався. Мені хотілося знищити виродків, які запропонували це, але мене стримала Ліка. Схопивши за руку, сильно стиснула її, це дещо привело мене до тями, і жага до крові почала трохи відступати.

   У цей же момент сполот дивно на мене подивився, а потім на двох представників однієї з корпорацій. Після цього підняв свою руку, з якої зірвалася ледве видима хмаринка, ледь вона доторкнулася до цієї парочки, як хмаринка почервоніла.

     —  Ще один вплив ментального характеру на одну зі сторін конфлікту, і вас буде відсторонено від переговорів. Згідно зі статутом мирних переговорів, будь-яке ментальне втручання карається штрафом у десять відсотків майна того, хто його застосував. Згідно з останніми даними центрального банку Співдружності на ваших рахунках сумарно чотириста три мільйони кредитів. З вас сорок мільйонів триста тисяч кредитів, з них чверть на мій рахунок як нейтральної сторони, решта на рахунок постраждалої сторони... - виголосив беземоційним тоном сполот.

      —  Ми нічого не робили,- обурилася парочка, але на них презирливо подивилися всі інші учасники переговорів. Попався вмій це визнати, говорили їхні погляди.

      —  Я чекаю. Доки не будуть виконані законні вимоги, переговори тривати не будуть.

     Лише через півгодини переговори продовжилися, а ми стали багатшими на кілька десятків мільйонів кредитів. Ця демонстрація, на чиєму боці перебуває сполот, одразу дала зрозуміти, що надто нахабніти не варто корпорантам.

     Тож відразу після перерви надійшли вже реальні пропозиції щодо врегулювання конфлікту. Ось зараз почався торг, і хоч як би гидко мені не було, але нам справді довелося торгуватися і обмінювати життя постраждалих від їхнього втручання на кредити.

    Лише наприкінці четвертого дня ми змогли дійти до умов, що задовольняють усі сторони конфлікту. Так корпорації зобов'язані виділити по двісті тисяч кредитів кожній родині, де загинув мирний громадянин.

    Триста тисяч родині загиблого військового. Особисто нам по п'ятдесят мільйонів кредитів і чотири мільярди на відновлення інфраструктури Шаррна.  Ми ж своєю чергою зобов'язуємося не порушувати питання про неправомірну агресію в наш бік з боку корпорацій на раді Співдружності, де ми суто номінально маємо своє місце, як і всі держави в Співдружності.

     Після цих переговорів я не міг навіть стояти, настільки сильно вони нас умотали. Але ж залишалося лише півтора тижні до терміну, коли ми зобов'язані надати невідомі види рослин і тварин сполоту.

     Хлопців поки що чіпати по цій темі ми не будемо. Вони і так зараз дуже зайняті організацією відновлення міста і допомогою населенню. До речі, Рог запропонував продати бранців назад корпорації, і знаєте що, вони погодилися і пішли десантники по десять тисяч кредитів кожен.

     Виручені гроші з повернення солдатів ми вирішили виділити на відновлення міста. Так виділили нам величезні гроші, але крім відновлення міста слід було подбати про його розвиток.