Марина Орєхова - Дар для Яри, Марина Орєхова

Я зі злістю змахнула карти зі столу, і вони розлетілися по підлозі, а я розплакалася.

Ще вчора я була абсолютно щаслива, і ось тепер вся моя радість і безтурботність розбилися вщент. Моє жіноче щастя виявилося роздавленим під колесами локомотива, що мчав на усій швидкості.

Я розуміла, що Настя має рацію. Я ж сама сказала так само. Так, він вибрав мене, але не повинен був так чинити. Я можу утримати його, але чи правильно це робити? Ще й ціною чужого болю і втрати, а може, і ціною чужого життя, яке ледь зародилося. Як я зможу пробачити собі це? Зрештою, і Льоша зрозуміє. На чужому нещасті щастя не збудуєш…

Я зібрала карти з підлоги, одягла темні окуляри на очі й вирушила додому, швидко попрощавшись із Мариною.