Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

 Дженніфер, Ліам, Кріс і Нік заточували гілки дерева, зв'язуючи їх між собою. Дженніфер побудувала пліт і вони з Ліамом допомогли всім перебратися на той бік Дивного ставку, який і справді ззовні здавався маленьким струмком, проте щойно пліт помістили на воду, як струмок перетворився на глибоку водойму. Ліам допомагав воюючим лисицям перебратися на пліт, подалі від того, що залишилося від кам'яних воїнів. Дженніфер намагалася не торкатися води, гребти палицею і стежити за лисицями, які потребували допомоги.

Калерія, Ельга і Пайпер займалися пораненими лисицями. Калерія робила перев'язки, Ельга прикладала лід, а Пайпер припікала рани. У багатьох воїнів було зневоднення. Есме напоїла кожного з тих, хто був поруч, адже з даром дівчини, більша частина воїнів–лисів не відходила від неї.

–Як вас звати? – запитала Есме одного з лисів, що сидів поруч, поклавши на неї лапки. Маленьке лисеня вляглось біля нього, міцно притулившись.

–Ми – Лисяча армія, представники чудового народу, що мешкає в магічних лісах... – відповів він. – Я – Уріель, це мій син Аттін. А ті воїни були створені з вічного каміння, яке відкололося від скелі за горизонтом. Щомісяця, вони збирають з нас данину і забирають нашу їжу, якщо ми не віддаємо або йдуть на нас війною, як сьогодні, або спалюють наші поселення. Весь мій народ вдячний вам і навіки в боргу за те, що врятували нас.

–Ох! То ви ж голодні!– здогадалась Есме. – У мене є дещо.

Вона підвелася, Уріелю, що лежав на її колінах, довелося посунутись. Есме відкрила свій ранець і дістала звідти три коробки для сандвічів. У першій була порізана курка–гриль, у другій салат, а в третій маленькі сандвічі. Найджел приніс води, Есме і Калерія розпакували їжу, розклавши її перед лисячою армією.

–Пригощайтеся.– сказала Есме.

–Ви впевнені, міс? – запитав Уріель.–Я, власне міг би накормити тільки Аттіна, він майже не їв кілька днів.

–Ні, поїжте всі, ви знесилені. А я не голодна, їжте.– відповіла вона.

Найджел, Калерія та Ельга втупилися в дівчину, здавалося було чути, як бурчить її живіт, але Есме тільки посміхнулася друзям. Коли Лисича армія повечеряла, Дженніфер переправила і їх за ставок. Вони щиро дякували їм і на прощання обійняли, побажавши удачі. Друзі йшли прямо, минаючи зелені луки, двічі увійшли в глиб лісу. Тут були тільки хвойні дерева, здавалося, ніби вони випромінюють темно–смарагдове світло, ніби дерева складалися з малахіту. Тут дуже приємно пахло і було затишно в тінях цих дерев.

–Куди тепер? – запитав Найджел в Ельги.

–На мене не дивіться. –фиркнула вона. –Я й гадки не маю.

–Тому що ви вже прийшли.– відгукнувся голос.

Повільно повернувшись на голос, друзі помітили, на маленькому відступі між дерев, біля густих кущів папоротей, дівчину з малиновим волоссям. Її голову вінчали квіти, а в руках був кошик із хвойними гілками. Загадковим поглядом вона зустрілася з кожним із них.

–Я – Німфа Чащі лісової. Але ви, гадаю, і так зрозуміли, хто я.– вона поставила кошик і взяла з нього гілки, перебираючи голки пальчиками з кільцями з гілок пшениці.– Змушена визнати, що ви дуже здивували нас із сестрою. Не було жодного подорожнього, хто зміг пройти всі ті перешкоди, що здолали ви, і що найважливіше – ви пройшли їх разом. Але все ж хочу виділити дам. Ви проявили найкращі свої якості. Допомогли багатьом, хто мешкає на цих землях. За це, від імені всього лісу, ми хочемо нагородити вас.

Вона опустилася до кошика і дістала звідти корону зі сліпучо–білого гірського кришталю.

– Ельго. Я нагороджую тебе цією короною і нарікаю Ельгою–Безстрашною. За те, що не знайшла у своєму серці легкодухості і врятувала невинного, нехай він і зробив помилку. – вона загадково глянула Ельзі в очі.– Сила прощення, давня і мудра сила, яка нагородить тебе, якщо ти в неї повіриш. Пам'ятай про це.

Вона підійшла до Ельги і одягла їй на голову корону. Ельга не зводила з німфи пильного погляду, якого прочитати нікому не вдавалося.

Німфа підійшла до Пайпер, простягнувши їй іншу корону, виконану з гранатового каміння. 

–Пайпер. Я нагороджую тебе цією короною і нарікаю Пайпер – Спасителькою. За те, що, не володіючи силою вогню, ти не замислюючись кинулася рятувати дитину з полум'я.

Німфа підійшла до Калерії і покликала до себе Джилану, яка відпустила руку Найджела, ставши поруч із Калерією. Німфа дістала з кошика дві корони.

–Джилана і Калерія, я нагороджую вас цими коронами і нарікаю Джилана і Калерія –Богами Послані. За те, що навіть під загрозою вічного ув'язнення в лісі, ви знайшли час і відновили землі, що годують селище.

Вона опустила корону з краплеподібного малахіту, що нагадує листя дерева, на голову Джилани, а для Калерії підготувала тіару з бузкового циркону, схожого на дощові краплі.

Підійшовши до Джини, Німфа посміхнулася. Вона витягла з кошика наступну корону з місячного каменю, висічену зубатими пластинами.

–Джино, я нагороджую тебе цією короною і нарікаю Джиною – Захисницею. За те, що ти безстрашно кинулася в бій із небезпечним ворогом, ні на секунду не забуваючи про порятунок невинних.

Німфа підійшла до Дженніфер, яка не відпускала руки брата. Вона потягнулася до кошика і витягла корону з аквамарина.