Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

     Ще частину безпілотників збила система протикосмічної оборони міста, але понад дві сотні безпілотників усе-таки прорвалися і завдяки їхній підтримці наші сили стали тіснити.

     Майже одразу кількість втрат з нашого боку зросла в кілька разів. Довелося для нормалізації ситуації витягати з рукава черговий козир. А саме фрегат скарбника Альто.

     Сьогодні вночі ми його передали одному місцевому сімейству відомим у минулому контрабандистам коштовностей. Ось і настав час вийти їм на світло. Зв'язавшись із патріархом сім'ї потомствених контрабандистів, які ведуть свою справу вже понад тисячу років, ми дали добро на початок їхньої діяльності.

           Не встигли корпоранти зрадіти тому, що вони починають перемагати. Як фрегат, що вискочив, почав вносити свою лепту в справу. Усього за дві хвилини роботи, перш ніж встигли його збити, фрегат зміг знищити всі безпілотники, п'ятірку десантних ботів і понад три сотні живої сили.

     На жаль, у десантників, які висадилися, сили були великі, а тому вони змогли зняти щит фрегата і знищити його. Ще раз подивившись момент знищення фрегата, я зміг побачити дві капсули, які за кілька секунд до вибуху корабля вискочили від нього. А значить хлопці врятувалися.

     У відповідь на знищення угруповання безпілотників з кораблів корпорантів вирушила нова партія десанту. І всі вони були зосереджені на центр міста в місце, де раніше був палац правителя, а зараз лише оплавлене кам'яне плато, досі оточене енергетичними щитами.

     Загалом з моменту атаки минуло не більше півгодини часу. За цей час я з Лікою відійшли на заздалегідь підготовлену позицію в центрі. Ми повинні стати приманкою, адже ми тепер власники цієї зоряної системи.

     Найбільш захищеним місцем після палацу був банк і саме там ми розташувалися. Ох і довелося сваритися нам із керівництвом банку, вони не хотіли нікого пускати, вони хотіли залишитися в нейтралітеті, на випадок якщо перемога дістанеться не нам.

    Але, як виявилося, Сенар був одним із головних акціонерів цієї філії банку, а тому ми мали право, як єдині спадкоємці, на відвідини відділення в будь-який час, щоб переконатися в прозорості роботи банкірів.

    Не встигли ми толком почати готувати вогневу позицію в банку, як сталася диверсія. Причому явно працював зрадник із нашого боку, повністю знеструмилося все обладнання в банку і нам там залишатися було вже небезпечно. Без захисту будівля банку ставала для нас звичайною пасткою.

     А тут ще не встигли розібратися зі знеструмленим банком. Як виявилося, підірвали генератори енергії, і енергія залишилася лише в сховищах з автономною системою безпеки.  Як на мене і Ліку вчинили замах, і, судячи з усього, в ньому були задіяні співробітники банку. 

     Вирішивши залишити розгляд на потім, ми використали отруту розробки Рога і знерухомили весь персонал банку.    Після цього нам довелося покинути територію банку. Залишатися тут нам було небезпечно, хіба мало які ще сюрпризи підготували зрадники.

     Але швидко покинути територію банку нам не вдалося, а тому довелося пробиватися силою, єдиний варіант нашого порятунку був у десантному боті, замаскованому в провулку, його щити могли втримати навіть кілька пострілів есмінця, а проти ручного озброєння і поготів триматимуться дуже довго.

    Невдовзі ми були повністю відрізані від бота й оточені військами корпорації.  Не змовляючись по нас одразу відкрили вогонь, хоч і мушу зауважити, що не на ураження, а намагаючись вивести з ладу. Мабуть, щодо нас їм надійшли вельми конкретні накази. 

    Найімовірніше, керівництво цієї операції вважало, що ми можемо знати секрет кижали. І вони, до речі, мали рацію, ми справді знали секрет її вирощування, але він буде марний не менше ста років. Перш ніж знову відкриється знову перехід на іншу планету.

    Ось тут і почала показувати свій клас Ліка. Ми заздалегідь готувалися до подібної ситуації, а тому поки сюди летіли корпоранти підготували місце бою. Уся площа перед палацом була в наших невеличких сюрпризах.

      О що тут почалося, коли з-за спини нападників з'явилися військові дроїди й відкрили вогонь, тільки вже на ураження. А потім до них приєдналися протипіхотні міни, що вистрибували з під покриття землі.  Усього за кілька секунд понад п'ятдесят людей не стало.

     І саме тоді десантники, які залишилися в живих, вирішили нас знищити. Після смерті чверті бійців вони вирішили з нами не церемонитися, а працювати на знищення.  Одразу стало гаряче, але ми в цей час змогли дістатися до місця, в якому вночі встановили генератори енергетичного щита.

     Навколо нас спалахнув щит. Але за такої інтенсивності вогню навряд чи він зможе протриматися більше кількох хвилин. На нас зосередили свої постріли всі десантники, які залишилися в живих. 

     Ми також не залишалися стояти на місці. Поки в нас був невеликий перепочинок, ми перепідключили енергощити скафандрів на нові накопичувачі, а старі перетворили на дуже чималої потужності гранати. 

     Тільки-но щит, що оточував нас, почав блимати, що свідчило про швидке його відключення, ми почали діяти. Нова партія дроїдів і мін натомість знищених дещо відволікла наших супротивників, і ми змогли в момент вимкнення щита вислизнути з оточення в бік нашого десантного бота.

      Добігши до провулка і ставши під захист щитів десантного бота ми дещо розслабилися. Тепер ми могли собі дозволити спокійно поливати вогнем супротивників. А їм було зараз не до нас, саме в цей момент пролунав здвоєний вибух, який змусив навіть нас підстрибнути. Це стався підрив наших енергонакопичувачів.

      У сторони розлетілися кілька людей, точніше шматків м'яса в понівечених металевих скафандрах. Чесно кажучи, я розраховував на більше, але й так знищення п'ятірки супротивників використаним накопичувачем дуже не погано.

      Але в цей момент, наші супротивники десь дістали ручний протизенітний комплекс і спрямували в наш бік. Це було вже зовсім не смішно. За допомогою десятка ракет з такого комплексу наш щит цілком можна пробити.