Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

    Але ні, і хоч Сенар і не загинув, перебравшись на інший бік, щоправда про це знаємо лише ми. Але свиню їм підклав конкретну, у своєму останньому виступі Сенар говорив, що таємниця вирощування цієї рослини принесла надто багато нещастя мирному населенню Шаррна, а тому він понесе секрет із собою в могилу.

    Супутники показували, що над єдиним містом Шаррна зараз зібралося близько п'ятдесяти кораблів військових модифікацій: від фрегата і до середніх крейсерів. І я, напевно, вперше бачив, як представники двадцяти корпорацій стали працювати спільно. Але ж до цього моменту я вважав подібне неможливим.

    У цей же час кілька наших підданих вирішили залишити супутник на своїх приватних кораблях. Мабуть не хотіли опинитися між молотом і ковадлом. Але їм не пощастило: корпоранти не хотіли, щоб хтось покинув територію Шаррна і просто їх збили. Як добре, що космодром знаходився за межею міста, а тому уламки десятка дрібних кораблів не впали на житлові квартали міста.

    Це ще корпоранти не знали, що всі їхні дії в прямому ефірі транслюються голонетом у центральних світах. Ліка вважає, що мине не менше години, перш ніж їм керівництво корпорацій накаже відступити. 

    На її думку, саме стільки часу знадобиться, щоб представники центральних світів зв'язалися з власниками корпорацій і зажадали зупинки штурму мирної планети силами корпорантів.

    Тож нам потрібно було протриматися щонайменше годину, а далі, якщо все справді піде за планом Ліки, від нас відстануть. На підльоті десантних ботів до столиці запрацювала система протикосмічної оборони міста.

    На жаль, в автоматичному режимі вона працює лише по тих суднах, які знаходяться не над містом. А в ручному режимі керувати ми поки що не можемо, хоч і маємо ключі доступу, але в нас банально немає вивчених баз з такого складного озброєння, а тому доводиться задовольнятися лише автоматичним режимом роботи.

    Частина супротивників висадилася біля казарм місцевих збройних сил, для того щоб блокувати їхній доступ до зброї. Але вони не знали, що ще вночі всі солдати покинули казарми і зайняли добре обладнані позиції по всьому місту.

    Тож десантників, які висадилися, чекав вельми гарячий прийом. Так, здебільшого десантники більш навчені солдати, ніж гарнізон ополчення, але заздалегідь підготовлені позиції дали змогу врівноважити сили.

    У підсумку біля казарм лежало три збиті за допомогою ручних зенітних комплексів десантні боти зі згорілими живцем десантниками. Але ще чотири змогли здійснити посадку і висадити більше сотні солдатів.

    Тут у справу вступили заздалегідь встановлені плазмові турелі. На жаль, багато жертв вони не зібрали і змогли знищити всього десяток десантників, які не встигли підготуватися. 

    Але свою справу зробили, і дали можливість ополченню перегрупуватися і дати можливість працювати снайперам. А снайперів у цій невеликій державі було багато. Виявляється головною розвагою місцевих чоловіків було полювання на диких тварин. Ось і снайперів виявилася пристойна кількість.

    Тут уже противники показали клас і змогли швидко із залишків корпусів створити барикади і засісти, переживаючи атаку снайперів. Та й відповісти вони змогли вельми непогано, знищивши п'ятнадцять осіб, які займаються прикриттям снайперів.

    Тут настало затишшя. Що десантники не могли перейти в атаку, що снайпери банально не бачили своїх цілей. Перейти на важке озброєння не наважувалися обидві сторони. Адже в такому разі хто б не почав, він і у відповідь отримає. 

    Іншою ціллю був головний відділок поліції. Але й тут ми підготували пастку. У самій дільниці залишилися лише дроїди та піхотні міни. Під час штурму поліції корпоранти втратили більше сорока людей. А коли вони вже захопили будівлю, стався підрив ділянки. І ще більше двадцяти людей, які перебували в будівлі, загинуло.

     Десантники, що залишилися, хотіли помститися мирним жителям, але не тут було. Саме зараз у бій вступили сили поліції. Нехай у них і була підготовка дещо гірша, ніж у десантників, але зараз вони перевершували залишки десанту в кілька разів.

     Вогняний вал, що прокотився, знищив усіх солдатів, що вторглися. Уся площа перед колишнім головним офісом поліції була в горілих шматках м'яса, які ще деякий час тому були солдатами корпорацій.

    Не забули корпоранти і про енергостанцію, що постачає місто енергією. Але вони вирішили вчинити простіше і просто знищити розстрілявши зі штурмовиків. Тут спрацював один із сюрпризів, що залишився від Сенара, навколо енергостанції було встановлено більше двох десятків важких зенітних комплексів.

    Тож не дивно, що винищувачі-штурмовики посипалися на землю як горох, а коли один все ж таки зумів прорватися до станції та навіть запустити дві ракети, то ввімкнулися щити, які й утримали підрив двох ракет. 

     Що цікаво, цей винищувач зміг уникнути пострілів зенітних гармат і втекти. Хоча, як показали супутники, йому довелося здійснити аварійну посадку кілометрів за триста за містом у самій гущавині джунглів.

      Якщо виживе після зустрічі з місцевими тварюшками, які виявилися вельми агресивними і м'ясоїдними. То він заслуговує на життя і ми навіть не будемо його добивати після цього.     

    Тільки після того, як десантна операція захлинулася в крові. Вони вирішили посилити атакувальників і відправили кілька тисяч одиниць малих літальних апаратів. Це були безпілотні кораблі, що лише вдвічі перевищували розміром людину.

     Але й на такий сюрприз ми розраховували, а тому в нас була готова симетрична відповідь. Щоправда, нам нізвідки було взяти таку кількість безпілотників. Але тут ми викрутилися і забезпечили цивільні дрони вибухівкою.

    Ефективність була так собі. Майже десятикратна перевага за дронами не допомогла нам знищити МЛА противника навіть на половину. Але за вартістю дронів і збитих безпілотників ми виграли чи не на порядок.