Аврора Лимонова - Академія Міста Химер, Аврора Лимонова

Його шорстка рука ковзнула під плаття і почала підійматися по нозі Майї. Дівчина з жахом і злістю подивилася в обличчя мага, коли він стиснув до болю її стегно. А йому немов приносило задоволення дивитися на її огиду і відчайдушні спроби вирватися.

Майя судомно перебирала в голові заклинання, поки маг взявся за шнурівку на її горловині. Тільки закляття марні, коли у ворога плащ проти магії. А що вона має, крім магії?

Майя завмерла, коли згадала, що все-таки дещо має.

 — Я знаю, де камінь! — випалила вона.

Маг здивовано подивився на неї.

 — Що?

 — Я теж була в підземеллі. — Серце Майї відбивало тисячу ударів в секунду. Вона подивилася на чоловіка і, побачивши його сум'яття, заторохтіла далі: — Мене теж покарали за той день! Повинні залишитися записи. Я бачила, як Ельдар знайшов рубін і куди його сховав!

Чоловік примружився. Ці секунди очікування для Майї пройшли вічністю. Брехати вона вміла погано...

 — Так, щось таке я чув, — раптом вимовив Хрип-Костолом. — Доню ректора теж за той день покарали. І де ж камінь? — стиснув він підборіддя дівчини.

 — Легше показати, ніж розповісти, — видихнула Майя, сподіваючись, що її голос не тремтить. — Пообіцяйте відпустити мене, і я покажу.

І знову нестерпно довгі секунди очікування.

 — Покажи, — посміхнувся Хрип-Костолом. — Якщо не брешеш, я, можливо, відпущу тебе.

Він навіть не намагався приховати насмішу в обіцянці. Точно впевнений, що здобичі все одно нікуди подітися. Тож він зняв липке заклинання. Коли одна рука Майї звільнилася, вона спішно засунула її в кишеню сукні.

 — Ей, що там у тебе? — помітив маг її рух.

Майя вийняла руку і перш ніж він щось зрозумів, стрімко втиснула прим'яту виноградину в губи чоловіка.

Сік розплився по його губах. Маг відскочив і почав плюватися. Облизнувшись, він вражено завмер, очі його розширилися. Майя витягла інші виноградини. Маг жадібно потягнувся до них, і вона кинула їх убік. Ягоди розлетілися по коридору.

Чоловік з шаленством кинувся їх збирати. Він повзав на колінах і жадібно підіймав їх з підлоги прямо губами, як зголоднілий шакал. Майя відповзла, а потім спішно піднялася і побігла. Перед поворотом вона обернулася. Хрип-Костолом все ще шукав плоди фейрі на підлозі, а не знаходячи, запихав в рот мох. Погляд його був лише трохи божевільнішим, ніж раніше.

Коли Майя повернулася в кабінет, Ельдар люто намагався звільнити зав'язані руки. Від його рухів рана на грудях ще більше кровоточила. Побачивши Майю, він зупинився, і в очах його відбилося полегшення.

Майя підбігла до нього і хотіла вже звільнити, як згадала, що одна рука її в соку небезпечного плоду. Вона схопила скляний графин на столі з водою і вилила частину собі на руку, намагаючись змити липкість зі шкіри. Навіть одну краплю залишати небезпечно.

 — Що з тим мерзотником? — запитав Ельдар.

 — На деякий час він не загроза, — сказала Майя, витираючи руки об спідницю.

 — Він тобі щось зробив? — зупинив Ельдар погляд на розв'язаній шнурівці її горловини.

Дівчина похитала головою і стала звільняти руки хлопця за спиною.

 — Що з Кароліною?

 — З нею все добре, але я не змогла її розбудити.

 — Сонне заклинання не втримає її надовго. Вона вміє вислизати з таких пасток, — він злегка повернувся на Майю, яка возилася з мотузкою. — Але чому ти не заснула?

 — Я заснула. Просто прокинулася.

Ельдар спантеличено повів бровою і хотів щось сказати, але скривився, коли дівчина звільнила його руки. На його зап'ястях залишилися опіки. Очевидно, мотузка посипана горобиновим порошком. Але ще більшою проблемою залишалася стріла в його грудях.

 — Витягни її, — попросив Ельдар.

 — Але ж тоді кров...

 — Від стріли шкоди ще більше. Сам я не можу до неї доторкнутися.

Майя кивнула, піднесла руку і зупинилася, побачивши, як тремтить її долоня.

 — Не хвилюйся, — спробував усміхнутися Ельдар. — Стріла увійшла неглибоко і не зачепила ні легень, ні серця. Вони хотіли вбити мене, але не відразу.

Майя кивнула, але її обличчя видало паніку, і Ельдар вимовив:

 — Дай руку.

Він взяв долоню Майї, і дівчина відчула його незвично прохолодні пальці. Хлопець підніс її долоню до стріли й стиснув її. Дерев'яний стрижень в контраст його рукам виявився теплим, навіть гарячим.

 — Якщо я не буду торкатися, то можливо зможу сам витягти.

Майя відчула сором. Ельдар терпить біль і страждає, а вона ще дозволяє собі слабкість.

 — Ні, я впораюся, — випалила вона.

Ельдар відпустив її руку. Майя стиснула стрижень і різко смикнула. Хлопець скривився, але стріла піддалася лише трішки.

 — Ще раз, Майє...

Дівчина перехопила стрілу, намагаючись встати так, щоб витягнути її у напрямку, як вона увійшла. А потім різко відскочила, з усіх сил смикнувши стрілу за собою.

Ельдар коротко скрикнув. Залізний наконечник був темний від крові. Руни зброї погасли. Майя відкинула стрілу і почала рвати напівпрозору тканину нижньої спідниці сукні на довгі смуги. Промивши рану водою з графина, вона обережно забинтувала Ельдара. Потім промила його закривавлені губи.

 — Не чекав тебе побачити, — сказав Ельдар ледь чутно. Очевидно, йому навіть дихати зараз боляче. — Я боявся, тебе теж схопили.

Він був неймовірно блідий, і дівчина навіть почала побоюватися, що він знепритомніє.

— Ні, мені пощастило. Я можу щось ще зробити? — притулила долоню до його щоки. Теж прохолодної, як і його рука.

Юнак глянув на Майю з якимось неоднозначним виразом.

 — Так... Ні, ти зробила достатньо.

Майя вигнула брову на таку дивну відповідь. Ельдар щось недоговорював. Але запитати вона не встигла, бо одногрупник повернувся на причинені двері.

 — Хтось сюди йде.