Ден Сіммонс - Смерть кентавра

чуваків в мантіях і вони всі разом погнали з кімнати. Доббі та Джернісав’єн залишаються самі, але вони не можуть нічого зробити і їм залишається тільки дивитися на екрани, бо вони зв’язані.

Рауль, він вибігає з-за повороту і звідки не візьмись перед ним купа ящерів і у всіх них арбалети, а в нього тільки меч. Але всі вони в шоку, ше більшому ніж Рауль і він опускає голову і влітає в них на повній швидкості, перш ніж вони встигають зарядити свої арбалети, він розмахує мечем і навколо літають голови, хвости та інші штуки ящерів.

Джернісав’єн бачить це по телевізору, і вони з Доббі радісно кричать і таке там, але їм видно також інші телеекрани, а тама всі коридори забиті ящерами і чаклуни на підході. Доббі, він починає з усіх сил тягнути і тягнути за ланцюг. Не забувайте, шо його руки сильніші ніж видається, як ми всі довідалися, коли він тримав Будиночок на дереві Тартюфелла.

-- Шо ти робиш? – каже Джернісав’єн.

-- Намагаюся дістати оту штуку, -- каже Доббі і вказує на стіл за яким працювали чаклуни, повний пробірок, пляшок і всяких хімічних штук.

-- Нашо? -- каже Джернісав’єн.

-- Це ядерне паливо, -- відповідає Доббі. – А ота блакитна рідина – то антигравітаційна рідина, як в небесному галеоні. Якшо їх змішати…

І Доббі продовжує тягнути за ланцюг, поки на його голові не виступили вени, але нарешті одна з тих штуковин на ланцюгу зламалася і Доббі висить на одній руці, але він занадто змучений і не може продовжувати.

-- Зачекай хвилинку, -- каже Джернісав’єн. Вона дивиться на екран.

Рауль мочив ящерів направо і наліво, він вже був десь метрів за тридцять від місця, де тримали Доббі та Джернісав’єн, але він цього не знає і раптово вискакують чотири чи п’ять чаклунів з вогняними пістолетами. Рауль, він ледь встигає підняти щит. Вони обпалили йому волосся і гриву і спалили всі його стріли і всякі штуки в нього на спині. І батьківський лук теж спалили.

Рауль починає відступати, він знає, шо вони намагаються відрізати його, бо бачить, як ящери біжать бічними коридорами. Він розвертається і мчить щодуху, але чаклуни наближаються головним коридором і коли вони зможуть точно прицілитися, йому кінець. Рауль зупиняється, піднімає арбалет і типу не підпускає їх, стріляючи в їхньому напрямку.

Несподівано, він опиняється в цій великій кімнаті, де чаклуни тримають свої летючі платформи. Рауль підбігає, перескакує через поручні та починає розглядати панель управління. Він натискає кнопку і стіна піднімається, це двері на схилі гори. Рауль визирає і бачить свіже повітря, і зірки, і таке інше. Коли він озирається назад, то бачить дверний отвір забитий ящерами, а на підході чаклуни зі своїми вогняними пістолетами і Рауль розуміє шо, якшо залишиться, то не зможе ухилитися від всіх. Рауль не так боїться померти, як того, шо його сильно поранять і прикують поряд з Доббі та Джернісав’єн.

Тож Рауль, він натискає кнопки, поки летюча платформа не злітає в повітря, чаклуни смалять з усіх пістолетів, але він вже назовні, в нічному повітрі тому вони не можуть прицілитися, коли він, петляючи, відлітає геть.

Ми знову в залі, де Джернісав’єн і Доббі спостерігали за всім цим на телеекрані. Обличчя Доббі завжди було сумним, але тепер воно сумніше ні будь-коли.

-- Ти можеш звільнити другу руку? – каже Джернісав’єн.

Доббі тільки хитає головою – ні. В нього немає на шо опертися.

Джернісав’єн, вона пам’ятає, шо ключ все ше в неї в животі. І вона пам’ятає, шо чаклуни збираються скористатися ним, шоб дістатися до всіх світів з Всемережжя. І може люди відіб’ються від них, але здається це буде реально важко, бо чаклуни налетять на них несподівано. Джернісав’єн пригадала собі всі ті розмови про те, як вони дійдуть до Перекидача, всі ті планети, які вони відвідають, всіх тих людей, яких вони зустрінуть.

-- Було весело, ну ні? – каже Доббі.

-- Так, -- каже Джернісав’єн. А тоді каже: -- Давай. Зроби це.

Доббі знає, шо вона має на увазі. Він посміхається, і ця посмішка типу сумна і щаслива одночасно. Тоді він нахиляється реально сильно, аж поки не стоїть на стіні боком. Тоді вони чують кроки чаклунів у коридорі. Тож Доббі починає розмахувати правою рукою, тією з якої звисав ланцюг і б’є ним по ядерному паливу та інших штукенціях на столі і розбиває це все.

Рауль відлетів десь кілометрів на десять, коли бачить, як гора вибухає. Вершина типу відірвалася і злетіла в повітря, як у вулкані. Рауль достатньо далеко і достатньо високо, тому його не розірвало на шматки. І він знав, хто зробив це. І навіщо.

Я не знаю про, шо ше він думав. Але він залишився зовсім сам. І він літав навколо самотньо, поки лава стікала з гори, а в повітря підносилися іскри. Тепер йому немає куди податися. Сам він не може запустити Перекидач. Ключ був у Джернісав’єн і тільки Доббі знав, як увімкнути його.

Рауль довго кружляв у темряві. Тоді він повернув платформу і полетів геть. Ось і все.

Запала тиша. Діти сиділи абсолютно нерухомо і спостерігали, як Террі повертався за парту. Його вельветові штани легенько шаруділи. Коли він сів, кілька дівчат почали схлипувати. Багато хлопців опустили очі, або підняли кришки парт, щоб приховати власні сльози.

Місіс Борчердінг була розгублена. Вона повернулася до годинника, потім сердито повернулася до будильника, і підняла його між собою та класом.

-- Бачиш, що ти зробив, юначе? – спитала вона різко. – Ти змарнував цілу перерву і тепер ми відстаємо від графіка по прибиранню. Хутко беріться скребти свої парти!

Діти протерли очі, глибоко вдихнули і послушно взялися за останнє завдання, яке стояло між ними і свободою.

Переклад з англійської -- полігНОТ