Мілена Христич - Щоденник 4 (збірник загонів з 80-х по 2025), Мілена Христич

У той час у кінотеатрі Зарічний проводили дискотеки. Величезний помпезний гранітний вестибюль не чекав такого від амінів кінотеатру, бо увесь його пафос, холодна елегантна тиша та усі віковічні прожилки на граніті взагалі не були призначені для дискотек та десятків підлітків, що танцюватимуть на цій гранітній класичній підлозі , прибравши найнеочікуванішого вигляду. Але дівчат це ніяк не бентежило, втім, дискотеки були доволі популярні. На них приходили бігуни з усього району. з інших- не зважувалися. Але і своїх було достатньо.

При них на дискотеці діяли суворі правила та забобони. Наприклад, не можна було проходити крізь коло, у якому вони танцювали. Але якщо правил дотримуватись, то вони цілком прийстойно себе вели. Головне, щоб не прийшов хтось з КРЕСу чи 5- Зарічного.

Христя з Алькою почували себе в безпеці. Вони були ще школярки, але половина їх однокласників приходили на ці дискотеки, їх всі знали та ніхто не чипав. Приходив Вадим. Але з якоїсь причини вітався здалеку, але ближче не підходив.

Музика 90-х не те, щоб була занадто танцювальна. Але головне це був настрій і вайб самої дискотеки.

На одній з дискотек до Альки та Христі підійшли дівчата , яких вони не знали. Їх було дві. Обидві високі блондинки.

Ходімо з нами, - звернулись вони спочатку до Альки, а потім до Христі.

Мабуть, цікавість перемогла обережність.

Вони йшли за кінотеатр. Його важка громада , здавалась , таємничою й у темряві схожою на давньо-єгипетські храми, бо з цією будівлею була пов*язана якась важка зачаєна тиша та холоднеча. Можливо, справа була в дорогих важких матеріалах . за кінотеатром дівчата раптом наказали Альці та Христі роздягатися.

Христя спочатку здивувалась, а потім відчула , що буде незручно йти оголеними додому з дискотеки. Звичайно, одяг вона віддавати не збиралася, але рішення прийшло не сразу. Втім, Алька, вже вдалась до дипломатії.

Ви звідки, - спитала вона в дівчат.

Христя переступала з однієї ноги на іншу. Дівчата злостились та явно поспішали. Вони починали грубити та сказала, що з 5 Зарічного.

Ви знаєте мого брата, - було наступне запитання.

Ті затихли та подивились на Христю з Алькою пильніше.

Не знаємо, - відповіли.

Тоді можу познайомити, - сказала Алька.

Христя відчула, що дівчата не проти познайомитись з Алькиним братом та спитали:

Де він?

Вдома, - загадково відповіла Алька.

Христя вже ледь не усміхалась.

Знайомство обіцяло бути незабутнім.

Але я можу сходити, - ще більше загадково сказала вона.

Христя весь цей час мовчала. Дівчата їх відпустили хвилин через десять і сказали, що чекатимуть Аркадія на побачення.

Ага, - уважно сказала Алька.

Алька пішла додому. А Христя залишилась на дискотеці.

Але коли повернулась через двадцять хвилин, виявилося , що брата не було вдома. Але ж саму Альку було вже не зупинити.

Вона стала шукати дівчат на дискотеці.

Але ті вже встигли втекти.

Але наступного ранку Алька прийшла до Христі , зібравши решту дівчат. Вона сказала Христі збиратися.

Ми йдемо на 5 Зарічний. Будемо їх бити, - суворо сказала Алька.- Вони хотіли нас роздягнути. Я їм не прощу.

Христя ледь не вмерла. Вона явно не годилась для бойових дій.

Мовчки одягнувшись, вона вийшла на вулицю разом з дівчатами.

Алька була зла та рішуча. Говорила коротко та це були переважно фрази, що не обіцяли тим дівчатам нічого доброго. Христя мовчки тупала з дівчатами, подумки вже вирішуючи, що ну блін треба так треба. Але якби Христю спитали, вона б порадила забути про них.

Алька втім повела їх на 5 Зарічний. Але знайти їх було не так просто, не знаючи ні адрес ні приблизно їх імен та прізвищ.

Вони просто пройшли ,заходячи в деякі двори. Дівчат вони не знайшли.

Пройшло дня три і Алька про дівчат знала все: імена, адреси та колір нижньої білизни.

Помста готувалась десь всередині її серця, що билося безкомпромісно та рішуче.

Ми будемо битись, - говорила вона.- Її очі спалахували темним вогнем. Ти з нами? – поверталась до Христі.

Так, я з вами, - говорила Христя тихо. – І це була правда. Нікуди б вона не ділась.

Але все якось минулось. Можливо, тих дівчат знайшли й без них.

Через деякий час Алька заспокоїлась.

А Христя більше переймалась Вадимом.

Чому він не підходить, - думала вона постійно. Їй страшенно хотілося з ним поговорити, адже з того часу він випустився зі школи. А Христя залишилась вчитись далі у десятому.

Але з Вадимом вони  розсталися якось по англійськи. Нічого не сказали одне одному.

І врешті Христя вирішила, що мабуть вона йому більше не подобається. Христі не прийшло би в голову підійти самій. Вона якийсь час чекала, а потім перестала, думаючи , що мабуть у нього тепер є інша дівчина.

Нитка перлів на ДР

А мама Стефанія подарувала Христі на день народження нитку перлів.

Справжніх.

Це були річкові перли, дуже ніжні , вони були рожеватого кольору та виглядали дуже вишукано.

Звичайно, Христя одягнула їх на якесь свято під блузку. Нитка була не довга , тому пасувала до білої блузки.

Ірка спитала про перли ,  дівчата обмацали їх пальцями на Христиній шиї. Потім відвернулись та перестали з Христею розмовляти на декілька тижнів.

Втім, Христя завжди на дівчат зважала мало. І даремно.

Через декілька років вона зрозуміє, що помилилась. Бо у світі панував сакральний матріархат.

Але тоді, коли їй було п*ятнадцять чи шістнадцять, зароджувався конфлікт з матір*ю.

Втім, нитка перлів поки що здавалось символом чи то дівочих мрій чи то чистоти, чи то вишуканості і аристократизму. В  усій холоднечі конфліктності та жорсткості 90-х , ці перли здавалися недоречними, як айсберг, об який розбився Титанік у темряві.

Як натовп погано одягнених підлітків у гранітній класиці тихих безгомінних будівель.