Дроянда - Серце вовка, Дроянда

Василиса стояла в колі, її очі були сповнені рішучості, але в серці розбурхувався вир емоцій. Вона зробила свій вибір, але чи буде він правильним? Чи знайде вона своє місце в клані Клік? Феш, який стояв перед нею, не міг приховати своєї радості. Його серце билося швидше, коли він почув її слова. Він пішов до неї, і їхні погляди зустрілися.

— Василисо... ти справді це вирішила? — тихо запитав Феш, його голос був сповнений сумнівів і відчаю. Йому не вистачало слів, щоб описати те, що відчував, але в його очах було все — і радість, і страх, і бажання бути з нею.

Василиса посміхнулася, її серце зігрілося від того, що він був поруч. Вона кивнула головою:

— Так, я вирішила. Я не можу більше тікати від себе. Я хочу бути з вами, хоч і знаю, що це не буде легко. Але якщо я залишуся в клані Димар, я буду тільки тінню того, ким могла б бути. Я хочу бути з вами, Феше. Я хочу стати частиною твого клану.

Феш не стримав емоцій. Він підійшов до неї і, поклавши руки на її плечі, подивився в її очі.

— Ти не тінь, Василисо, ти — світло. Ти завжди була моєю силою, навіть коли я не розумів цього. Якщо ти хочеш бути тут, ти вже є частиною нашої родини. Ти — не просто воїн, ти — частина нашої душі. — його слова були сповнені глибокого почуття.

Тихо, майже безшумно, Василиса обняла Феша. Її серце билося в унісон з його, і навіть коли навколо бушувала боротьба на змаганнях, ця мить була їхньою. Вона відчула себе вдома, відчувши теплоту його обіймів.

Завершення змагань було вже близьким, але для Василиси це було не просто святом. Це був початок нового етапу її життя. Вона обрала цей шлях, незважаючи на все. Тепер, коли вона стала частиною Кліка, її серце вирішило не тільки бути з Фешем, а й боротися за свою власну силу та місце серед інших вовків.

Вона не могла відмовитися від того, що було в її крові, але вона також знала, що клан Клік стане її домом, місцем, де вона буде не просто учасником, а важливою частиною цього великого світу. І її рішучість ставала все сильнішою.

— Дякую, Феше. Я не знаю, що чекає мене попереду, але я готова до цього. Я з тобою, і я не здамся. — сказала вона, дивлячись йому в очі, і в її голосі відчувалась нова сила.

Феш усміхнувся і взяв її за руку, затримавши її погляд.

— Ти не здамешся, я це знаю. Ми будемо разом, Василисо. Ти моя сила. І тепер ми йдемо до перемоги — разом.

Святковий вечір тривав, а з ним і змагання, але в серці Василиси вже був інший квест. Їй доведеться подолати не тільки випробування цього світу, а й ті темні сили, які ще могли б спробувати розірвати її новий зв’язок. Але вона вже була готова до цього, бо знала: коли йдеш за своїм серцем, ти знаходиш сили, про які навіть не здогадувався.

І це тільки початок.