Дар'я Пойманова - Око дракона, Дар'я Пойманова

Я сама ніколи не бачила, але чутки кажуть, що тіло короля майже повністю вкрите цими рунами. Від зап'ясть до шиї, уздовж спини і грудей тягнуться символи, що нагадують одночасно про його силу і про його тягар.

Судячи з татуювання Рузана — Терра, це компас у вигляді гірських піків, обрамлених густими лісами, що щільно вкривають Лісове Королівство — він маг землі. Тонкі лінії, немов створені рукою самого світу, плавно зливалися в єдине зображення, а легке світіння робило їх майже живими. Але це була лише мала частина. Погляд мимоволі ковзнув вище, де тягнулися ряди стародавніх рун. Їхні візерунки були переплетені так, ніби кожна наступна підтримувала попередню, і вся композиція являла собою складну симфонію магічної енергії. Руни піднімалися все вище, зникаючи під тканиною сорочки. Я не могла бачити більше, але щось усередині мене підказувало: ці символи покривають значну частину його тіла. Можливо, вони простягаються на груди і спину, створюючи стародавній щит із сили і знань. Це татуювання не просто мага, а того, хто пройшов через безліч випробувань, доводячи свою силу. І це робило його призначення моїм учителем ще більш дивним.

Для кожної з чотирьох стихій у світі є свій знак, унікальний і такий, що запам'ятовується. Для магів повітря призначений Аїр — компас, що складається з півмісяця. Цей символ оточений плавними лініями, що зображують потоки вітру, текучі та вільні, як сама магія повітря. Ці татуювання стали великою рідкістю. З кожним роком магів повітря стає все менше, і ця думка незмінно віддається в серці болем.

У магів вогню свій символ — Ігніс. Компас, у центрі якого палахкотять язики дикого, неприборканого полум'я, як сама стихія, яскрава, руйнівна, але необхідна. Магів вогню в нашому королівстві зустріти складно. Вони рідко обирають життя тут — кажуть, що для них у нас «занадто спокійно».

А маги води носять Аква — компас, де в центрі височіє хвиля, яка застигла в постійному русі. Їхні татуювання завжди здаються ледь вологими, немов укладають у собі краплю первозданного океану.

— Знаю, — невдоволено пробурчала я.

— Чудово, значить ще не все втрачено.

Точно вб'ю його.

— Для початку, почнемо з простого, — промовив учитель, схрещуючи руки на грудях. — Наша магія йде від природи, усе, що ти бачиш, чим дихаєш — усе це ми використовуємо, щоб зібрати магію в руках і надалі випустити її. Маги землі мають перевагу — ми можемо використовувати не тільки пісок, а й усе, що з ним пов'язано — вирощувати дерева і квіти, підтримуючи в них життя.

Рузан нахилився, набираючи повну руку піску. Той став висипатися в нього крізь пальці, проте на землю так і не опустився. Попри те, що ще кілька секунд тому я подумки наслала на нього з десяток проклять, зараз, я ніби зачарована спостерігала за кожним рухом його пальців.

— Дерева, квіти, все це потребує хорошої землі, води, повітря і тепла. Ці елементи — серце світу. Тому важливо ставитися до цих дарів із належною повагою.

Слова Рузана луною рознеслися по повітрю. Прокрутивши кистю руки, піщинки, що до цього висіли в повітрі, опустилися на землю і стали тремтіти, набуваючи різних форм — ось поруч проскакав заєць, потім з нього виросло дерево вишні, а за ним соняшник. Клацнувши пальцями, пісок слухняно розсипався.

— Тобі потрібен контроль, — продовжив Рузан. — А тепер заплющ очі й зосередься.

Я слухняно виконала його вказівки.

— У твоїх венах тече магія, — голос чоловіка пролунав надто близько, і я зрозуміла, що він підійшов до мене майже впритул. — Навколо тебе магія. Просто попроси її, і вона відгукнеться на твій поклик.

Я почала прислухатися до оточуючого мене середовища. Голос Рузана став долинати до мене, ніби я перебувала під водою.

Кінчики пальців закололо. І ось, я знайшла потрібну дорогу, але щойно я зібралася зробити крок, вдаряюся об невидиму стіну. Знову.

Чому вона тут? Чому я не можу пройти далі?

Я починаю бити в неї кулаками, стираючи їх до крові, кричати і просити, ні, скоріше благати, пропустити мене вперед. Мене сильно трусить, усе тіло розриває від болю.

Не витримавши, я видаю нестямний крик, падаючи на коліна. Оскільки Рузан був поруч, він встигає зловити мене, перш ніж я впаду і розіб'ю собі коліна. Починаю кашляти, ніби з мене викачали все повітря. Прибравши долоню, я зі страхом побачила на ній кров.

Взявши мою долоню, Рузан зосереджено й похмуро подивився спочатку на неї, а потім і на мене.

— Це... що? — тремтячим голосом вимовляю я.

— Теж хотів би знати, — тихо відповів учитель, і, підхопивши мене на руки, поніс до академії.

***

Мені тут же покликали лікаря, однак огляд не показав нічого дивного. Я здорова. Принаймні, фізично.

Що це було?

Мені завжди було важко використовувати магію, але не так...

— Кліо, — голос Рузана змусив мене відволіктися від власних думок і подивитися на нього.

Чоловік опустився навпочіпки, щоб подивитися мені в очі. Брови все ще зведені на переніссі, він уважно оглядає моє обличчя, ніби намагаючись відшукати там відповідь.

— Що це було? — серйозно запитую я.

— Можливо, ти досягла своєї магічної межі…, — невпевнено промовив учитель.

— Магічної межі!? — завила я, підскочивши на ноги. — Ви знущаєтеся!? Та я навіть зробити нічого не встигла!

— Заспокойся, — стримано вимовив Рузан, теж піднімаючись на ноги, і тепер він дивився на мене згори донизу. Піднявши руку, маг акуратно торкнувся шиї, там, де пульсувала від гніву кров. Його долоня тепла і по тілу одразу ж розлилося приємне відчуття спокою.

Я підняла очі й зустрілася з ним поглядом. У його темних очах таїлося багато загадок, проте зараз у них відображалося переживання.

— На сьогодні закінчимо. Вирушай до себе і гарненько відпочинь, — промовив чоловік, і я змогла відчути його теплий подих на обличчі. Настільки близько він стояв до мене. — Наступне заняття буде через три дні. За цей час я спробую дізнатися, що сьогодні з тобою сталося.