Євгеній Шульженко - Провалля 2, Євгеній Шульженко

Важко зітхнувши, Віктор влетів в старий матрац, що був закріплений на стіні в кінці металевого троса. Сердито глянув на Арсенія та відʼєднав свою систему. Зіскочив на підлогу та потягнувся, розминаючи забите плече. Хлопець стояв поряд та невинно хлопав очима. Макар помітив, що жартівник силою стримував посмішку. Він всім своїм видом показував, що не збирається підкорюватись інспектору, які б вимоги той не виставляв.

​– Арс? – мовив Віктор, – так тебе називають друзі? Мене можеш називати Вік, якщо є бажання, – відійшов, обтрушуючи свої штани, – який у нас план дій?

​– Йдемо на перший поверх та заходимо в печеру, –скоромовкою відповів Арсеній, – робимо потрібні дослідження та повертаємось на поверхню.

​– Пропустимо ці казочки, добре? – засміявся інспектор, – не потрібно мені зараз замилювати очі. Я вірю, що Олесь щось для себе знайде цікавого, – поглянув впевнено на жартівника, – але ви йдете в провалля не для досліджень, –підняв палець вгору, розуміючи, що Арсеній хоче заперечити, – зрозумій мене правильно. На поверхні можливо я був доволі суворим. Але я дійсно хочу зрозуміти, куди саме зникла Діана. Це принципово, – розвів руки в сторони, – якщо вірити її словам, вона вирвалась на дах аби врятувати своє та ваші життя, – показав на друзів, – я перший, кому вона довірилась. Я перший, хто зібрав команду та рушив на допомогу. Я залишив її саму, а вона зникла! – опустив руки та зітхнув, – я дійсно не можу знайти собі спокою. Я відчуваю, що винен. Відчуваю, що лишив її в небезпеці. Але якій? Сам не розумію.

​Зі сторони прірва почувся дівочий вереск, сповнений страху та паніки. Арсеній всміхнувся та підійшов до матраца. Виставив руки та порахував вголос до трьох. Несподівано до будинку влетіла Поліна, тримаючись за систему. Верещала так, що всі присутні закрили вуха.

​Жартівник схопив страховку стажерки та потягнув в сторону. Зупинилась, не вдарившись матрацу, але в той самий час шалено закрутилась навколо мотузки. Арсеній тихо засміявся, зупиняючи перелякану дівчину. Правою рукою схопив її за талію та притиснув до себе, піднявши над землею. Лівою рукою потягнув карабін та зняв систему з троса.

​Поліна розплющила очі, важко дихаючи. Побачила рятівника та вчепилась в нього руками. Хлопець опустив їїна підлогу та відпустив. Деякий час стажерка трималась його мертвою хваткою. Потім схаменулась, розчепила руки та відскочила, почервонівши.

​– Я зрозумів, – відповів задоволений Арсеній, звернувши увагу на Віктора, – наш план простий. Вʼячеслав дійсно існує та він людожер, – показав в сторону троса, вказуючи на Олеся, що мав зараз спуститись, – Або Діану схопив та зʼїв цей божевільний. Або вона, втікаючи, випала з якогось поверху в печеру. Або її затягнуло пекло, – на останній версії інспектор підняв догори брови, – так, про пекло це голосно сказано, але Міра хоче перевірити. Там ще є ідеї щодо кота-баюна, але це те саме, що й сам людожер. Довго розповідати цю теорію також, – потайки махнувши головою в сторону подруги, – я впевнений, що до торгівельного центру немає сенсу шукати Ді. А от з восьмого по перший рівень треба відчинити кожну квартиру, – підняв плечі та розвів руки, – це перша частина. Не знайдемо, тоді далі йдемо до порожнечі або іншими словами, до печери. Якщо Ді впала, то ми знайдемо її кістки. Можливо, вона просто спробувала знайти вихід під землею. Але це мало ймовірно. Це друга частина.

​– Я почув тебе, – коротко відповів Віктор, – ти розумієш, що Діана не могла прожити в проваллі три роки?

​– Так, розумію, – зітхнув Арсеній, – саме в цей момент я хочу повірити в пекло, яке схопило нашу подругу.

​– Боюсь, що навіть вогнепальна зброя нам не допоможе витягти її з пекла, – сумно всміхнувся інспектор, – хоча, з ваших слів, Вʼячеслав прожив в проваллі десять років.

​– Вважаєте, що вона разом з людожером, їсть людей та живе собі спокійно в цій моторошній дірі? – запитав Макар, підійшовши, – знаючи Ді, навряд би вона погодилась на такі умови.

​– Ви її хлопець, якщо не помиляюсь? – чи то констатував, чи то запитав Віктор, – це прозвучить дивно, але мені здається, ви маєте бути раді. Вона все ж виявиться живою, – ляснув в долоні, – хоча й отримає статус людожерки.

​– Життя – дивна штука, – засміявся Арсеній та виставив руки, очікуючи на останнього члена експедиції, –В першу чергу йдемо до торгівельного центру та перевіряємо всі квартири на восьмому поверсі.

​– Так, ти у нас полюбляєш нишпорити по квартирах, –несподівано засміялась Міра, підтримуючи Поліну, що так і не змогла зібратись після шаленого спуску, – минулого разу, ми на це витратили неймовірно багато часу.

​– Не пали контору, мала, – гаркнув Арсеній, швидко глянувши на Віктора, що задоволено всміхався та погладжував бороду, – це був просто інтерес та бажання розтягнути наші пригоди.

​– Розтягнув та перетягнув, – зітхнула дівчина, – Поліна, ти як? Дихай глибше, все минуло. Тобі потрібно зібратись. Сподіваюсь ти не боїшся темряви, – у відповідь побачила перелякане напружене обличчя стажерки, – Віктор, ви впевнені, що це гарна ідея? Вона збожеволіє там в проваллі.

​– Вона сильна, – чоловік підійшов та ніжно хлопнувстажерку по плечу, – В неї неймовірний потенціал. Треба лише трохи попрацювати над її страхами та навиками. Повірте, вона ще встигне всіх здивувати. Так, Поліна?

​Несподівано друзі почули гул троса. Розвернулись та розійшлись в сторони. До багатоповерхівки влетів Олесь. Миттєво Арсеній схопив друга. Смикнув на себе та відпустив, знявши швидкість. Рудий хлопець закрутився, стиснувши зуби. Жартівник, зачекавши поки той зупиниться, підставив плече та зняв карабін.