Мері Горн - На грані, Мері Горн

- Ей, відірветься зараз, - сказала сестра котра щойно ввійшла.

Вона глянула на мене і підняла свої брови.

- Думаєш, занадто? - спитала я знову повертаючись у дзеркало. Губи я підвела червоною помадою, намалювала хоча і не ідеально, але все ж стрілки, а також підвела вії. 

- Ти...неймовірна. На побачення зібралася?

Я хмикнула.

- Майже. Зустріч випускників...можливо не іти.

Я повернулася до сестри наче питаючи в неї поради як вона це і зрозуміла.

- Це суто твоє рішення. Але я б ішла.

Так, бо в тебе є багато друзів і з ким поговорити принаймні. Подумала я. А ось у мене...наче кіт серед собак. Все ж я важко видихнула беручи сукню та чобітки, у ванній переодягнулася й ось вже зайшла у кімнату, а сестра присвиснула.

- Слухай, в тебе стільки красивого одягу. А ти вічно в цих своїх штанах ходиш. Це повна неповага до такої краси.

Я хмикнула дивлячись на себе у дзеркало.

- Та все буде добре, чого ти, - сказала сестра.

- Як найменше, те що найпопулярніші хлопці школи померли в день випускного, а я як найдобріша однокласниця перед цим сказала, горіть ви всі в пеклі, а потім на похорон не приїхала. Як тобі причина? Це я вибрала найрозумнішу.

Сестра важко видихнула і схилила голову на бік.

- Ти ні в чому не винна. По перше, ти не знала. По друге, ти не ворожка що прокляла їх. А по третє, пройшло вже чотири роки. Ніхто не згадає твоїх слів.

- Захар пам'ятає, - здогадалася я повертаючись до сестри обличчям  і підійшовши сіла поруч.

- Але він, наскільки я знаю, з дому не виходив від коли його туди з лікарні та привезли. За винятком екстрених випадків. Та й він не згадуватиме тобі це.

Я глянула на сестру, а тоді посміхнулася і підвелася. Все буде добре. Відкрила дверцята шафи та витягла пальто молочного кольору. Зав'язавши пасок я взяла з тумби парфуми та телефон, котрий поклала в кишеню. Все має бути добре.

І справді, дорого. нічого не сталося. Я уважно остерігалася чорних котів і вже зайшла у потрібне приміщення. Побачила групку людей, тобто знайомих людей.

- Народ, дивіться кого я вам привезла, - почула голос позаду себе Соні й увага всіх привернулася до мене.

Я заклякла, а тоді глянула назад подивившись на Соню і...ледь відкрила рот побачивши з ким вона прийшла і про кого говорила.  Треба було послухатися здорового глузду і залишитися вдома.

Нагадаю що для мене важливі ваші реакції на книгу, а саме коментарі та зірочки) Всі хороших та мирних вихідних