Стів Маккартер - Руйнуючи долі, Стів Маккартер

Осіннього ранку всі зібралися в класі. Сорок Третій сидів уже за першим столом. Поступово він перебрався туди. Більшості хлопців не подобалося, що Барнабас весь час заглядає в їхні аркуші і робить зауваження. Тому вони були не проти помінятися місцями, щоб на останніх партах можна було спокійно подумати про своє, а іноді й подрімати. Сорок Третьому сидіти попереду подобалося. Можна було добре все почути. І на дошці краще видно, якщо там учитель щось надумає написати.

Сьогодні вчитель трохи затримався. Він прийшов захеканим. На стіл він кинув стос книжок із червоними обкладинками і важко плюхнувся на стілець. Чоловік витер піт з лиця і відсапувався. Клас сидів мовчки.

- Все. Поки що із загальними предметами покінчено. Ви ще вивчатимете математику, фізику та хімію. І вивчатимете це до кінця свого навчання. Але з сьогоднішнього дня… - він зробив паузу. - Ми вивчатимемо те, до чого ви так сподівалися приступити з самого першого дня перебування в поліоті. Ми починаємо вивчати алхімію.

Сорок Третій увесь світився від щастя. І вуха сміялися. Він не знав, як сприйняли новину його однолітки. Йому було начхати. Алхімія! Ось вона! Лежить у червоній книзі і чекає на нього! Нескінченні можливості, щоб протистояти ворогам!

- Беремо свої олівці. Аркушів сьогодні вам знадобиться набагато більше.

Вчитель дістав із шухляди стола стос білих аркушів і кинув їх на перший стіл перед Сорок Третім.

- Роздай по десять.

Сорок Третій поділив пачку приблизно на три частини. Дві віддав сусідам ліворуч і праворуч. Кожен із них відраховував по десять аркушиків і комплектом передавав назад. Поки вони рахували та передавали, Барнабас продовжував:

- Основа алхімії – це алхімічні кола. Знаки. Руни. Символи. Як завгодно. Але алхімісти називають їх піктограмами. За допомогою них алхіміст і робить диво, як кажуть драйтли. Або алхімію, як говоримо ми. Цих піктограм існує безліч. Тисячі. Більшість з них ви повинні навчитися відтворювати із закритими очима. І це зовсім не фігура мови. - вчитель замовк. - Ви насправді відтворюватимете їх з разючою точністю у себе в голові. Без цього ви не станете алхімістами.

По спині Сорок Третього пройшли мурахи. Аркуші він рахував у якомусь тумані. Йому так і хотілося закричати від радості. Незабаром він стане великим воїном!

Лише коли всі сиділи з олівцями в руках і навпроти лежали білі аркуші, Барнабас почав роздавати книжки.

- Найважливіше вміння алхіміста. Те, без чого немає самої алхімії. Те, чим ми з вами займатимемося весь цей час до кінця року. - Барнабас витримав непристойно довгу паузу. - Малювання.

Сорок Третій шумно видихнув і охнув. Вчитель не звернув на це уваги.

- Саме з малювання починається алхіміст. Немає нічого важливішого за малювання. Тому ці книги – для вас. Відкриваємо на третій сторінці. Як бачимо, сторінка ліворуч і сторінка праворуч однакові. Там два малюнки. Зображено на них їжачка. Із яблуком у себе на спині. Сьогодні цілий день вчитимемося малювати їжака. Кладемо листочки зверху на малюнок і обводимо. Нікому не поспішати. Обводити потрібно дуже легко, кілька разів поспіль промальовуючи лінії, щоб ваші руки звикли до малюнка.

Сорок Третій байдуже подивився на малюнки. Два їжаки. Виконання зображення навмисне розмашисте із заокругленням скрізь, де це доречно і де ні. Голки виглядали надто гострими, яблуко — надто круглим. Неприродно круглим. І очі, і ніс, і плями, і щоки. А ще упорядник книги помилився. Або Барнабас помилився, говорячи, що малюнки однакові. Хлопець перевернув кілька сторінок уперед. Круглі зайці, круглі ведмеді, праворуч і ліворуч всюди не однакові малюнки. Відмінності у них були. Кожен малюнок одного й того самого масштабу. Лінії заокруглень максимально схожі на всіх малюнках. Це одразу впадало у вічі. Сорок Третій ще перегорнув книгу наперед. Так, скрізь заокруглення приблизно однакового радіусу. Голова лисиці була так само закруглена, як і тіло їжачка, як кошик ведмедя і мали такий самий радіус, як і сонце на останній сторінці.

- Що скажеш?

Сорок Третій розглядав книгу, доки його ліктем не штовхнув Шістнадцятий. Сорок Третій приголомшено подивився на всі боки і побачив підняті брови вчителя і стрімкий погляд, спрямований прямо на нього. Що він там казав?

- Малюнки якісь дитячі. Усі округлені колами однакового радіусу. Усі малюнки праворуч відрізняються від малюнків зліва.

- Чим? - перебив його одногрупник.

- І справді, чим, а, Двадцять Сьомий? - перепитав Барнабас. - Пахне ... чим же це тхне? А, точно, твоїм покаранням пахне!

Двадцять сьомий опустив голову і дивився у книгу тепер мовчки.

- Отже, беремо аркуші, прикладаємо до книги та обводимо. Ти, – звернувся вчитель до Сорок Третього. - Не обводиш. Малюєш. Зрозумів?

Сорок Третій кивнув і почав переносити малюнок на свій аркуш. Коли він закінчив, то Барнабас взяв книгу і приклав зверху малюнок учня. Усі контури збіглися ідеально. Вчитель з книгою та аркушиком пройшов до вікна, і став так, щоб сонячне світло максимально освітило аркуш книги, який він розгорнув. Деякий час вчитель вивчав малюнок. Потім віддав книгу учневі, не промовивши й слова.

Цілий день учні старанно виводили тварин на своїх листочках. Вчитель ходив рядами і іноді брав то в одного учня малюнок, то в іншого. Весь час роблячи зауваження та лаючись на хлопчиків. До Сорок Третього він більше не підходив. До обіду, після обіду та ще кілька днів пройшли у перемальовуванні картинок з лівого боку на кожному розвороті книги. В один із таких днів Барнабас був особливо злий і дісталося майже кожному хлопцеві. Як і раніше, аркуші Сорок Третього він не перевіряв. Увечері Шістнадцятий підійшов до Сорок Третього, який уже збирався лягати спати.

- Як ти це робиш? Чому в тебе виходить, а в мене ні? - Ззапитав його одногрупник.

Сорок Третій мовчки підійшов до тумби і дістав із шухляди аркуш паперу. Чистий. Він склав його навпіл, провів нігтем за вигином і потім акуратно розірвав. На одному аркуші він швидко накидав коло та пару елементів усередині та зовні, щоб вони торкалися кола. Олівець він натискав сильно, щоб лінії вийшли товстими. Потім дав олівець Шістнадцятому, а сам звернув свій аркуш навпіл і поверх нього поклав чисту раніше відірвану частину.