Наналі Найт - Таємниця лісу Залленс , Наналі Найт

 Четверо підійшли до будинку Аманди. Та вийшла на ґанок, щоб зустріти несподіваних гостей.  Вона дуже здивувалася побачити Шона, а особливо колишнього однокласника. 
 Спочатку Аманда обійняла свого племінника за яким вже шалено скучила.
-Що трапилося? Чому ти не в лікарні?
Ніколас підійшов до неї.
-Ми все тобі пояснимо, тільки впусти нас до будинку, будь ласка.-ласково попросив він. Аманда кивнула і за нею зайшли до хати.
 З кімнати вийшла Бетті і побачила Шона. Від радості побігла до нього та накинулася.
-Шон! Ти повернувся!-вигукнула дівчинка, обіймаючи на підлозі брата.
-Так, я теж за тобою нудьгував.-відповів той.-Тільки відпусти мене!
 Сестра злізла з нього і стала поруч. Шон обтрусився.
-Підімо на кухню, нам треба поговорити.-сказав Ніколас.-Бетті, залишся в кімнаті.
-Але я хочу з вами.-заперечила дочка, склавши руки на грудях.-Знали б ви як мені було нудно!
-Повір, мені теж нудно було без своєї дочки.-мляво промовив Дорман поруч.
 Дівчинка обернулася до нього.
-У вас є дочка?-перепитала з цікавістю вона.-А вона мого віку? Я можу з нею пограти?
-Думаю, скоро зможете.-відповів чоловік і насилу видавив усмішку.
-Бет, не приставай до гостя.-сказала Аманда, а тепер повернулася до решти.
 Усі посідали за стіл. Стояло довге мовчання, але Аманда не з терплячих.
-Чому ви забрали Шона?-спитала перша вона.
-Почнемо з далеко. - почав Ніколас, він явно нервував і думав як піднести те, що відбувається.- Шон мав рацію щодо іншого світу, а також про Мішель, вона ще жива.
 Аманда впала у ступор. Оглянула всіх і думала, що це якийсь жарт, але у всіх були серйозні обличчя.
-Як це розуміти?
-Ми самі подзвонили їй, вона відповіла нам.-сказав Аарон.
-Що? Аарон і ти туди ж...
-Аманда, я особисто її бачив у тому світі.-сказав Амстронг.-Це може бути нереальним, але ми точно не збожеволіли. Ми були там і все бачили на власні очі.
 Тетя дивилася на білу скатертину і намагалася переварити інформацію. За кілька хвилин підняла очі.
-Припустимо це так. Навіщо вам тоді знадобився Дорман?
-У мене теж зникла дочка.-відповів сам він.-Ти це сама чудово знаєш. І вона також у заручниках того світу, що й твоя сестра.
-До того ж, у містера Джо хороші теорії з приводу порятунку людей.-додав Шон.
-Людей?-перепитала та.
-Вірно, їх там немало.-Дорман дістав свою карту і розклав на столі. Ніколас додав свою поряд.
 Аманда розглядала начерки на картах, зроблені олівцем.
-Сьогодні ми прийшли в той дивний світ і шукали людей.- розповідав їй Ніколас.-У тому числі там і Мішель.
-І моя донька.-додав Джо.
 Аманда стурбовано оглянула всіх, на її обличчі зморшок побільшало від хвилювання.
-Тоді що ви хочете від мене?-спитала жінка.
-Не хвилюйся, ми просто прийшли сюди, тому що у лісі з нашого боку знаходиться поліція. - Пояснив терпляче Амстронг.
-Добре, я не проти.-відповіла спокійно тітка.-Що тепер?
-Якщо можна, то піди до Бетті і пограйся з нею.-ласкаво попросив той.-А ми поки що обговоримо наш похід і придумаємо план.
 Аманда покірно кивнула і пішла на кухню.  Четверо дивилися одне на одного.
-Хто почне?-запитав Дорман.
-Давайте ви.-відповів Шон.
 Джо кивнув і почав свій монолог:
-Загалом знайшли ми не багато людей, але вони були. Також знайшли щось схоже на наші "зірки".
 Очі у хлопчика стали ширшими. Мабуть, зрозумів про що він.
-Загалом це жовті речі, вони можу бути скрізь. Наприклад, ми знайшли дві: жовта книга і шахова фігура.
-Добре, а скільки їх всього?-спитав Ніколас.
-У тій книзі сказано п'ять.-відповів Аарон батькові.-Дві знайшли, залишилися три.
-Дві також знайшли.-сказав Шон.-Це було опудало і метелик. Метелика вже знищив.
-Знищив?-перепитав Дорман.
-Так, я її розчавив у руках і потім світ похитнувся.
-Отже, трохи зруйнувався.-підсумував чоловік.-Це добре, а опудало відзначили де?
 Хлопчик кивнув головою.
-Чудово. Ми теж відзначили своє.
-Залишилася лише одна.-тихо промовив Аарон.
-Загалом, що пропоную.-втрутився Амстронг.-Сьогодні переночувати тут, щоби було у нас алібі. Завтра повернемося додому і підготуємось. Що нам потрібно?
-Сіль для звільнення людей і запальничка, щоб спалити опудало.-розповів Дорман.
-Дуже добре, тоді разом повертаємося в той світ і знову розділимося.
-Тоді наше завдання звільнити людей, знайти п'яту зірку і знищити їх.-продовжив той.
-Вірно.
 Чоловіки посміхалися один до одного. Вони були на одній хвилі.
-Тоді я піду відпочивати, -сказав Аарон.-Мені треба відійти від того, що сталося.
-Звичайно, йди.-відповів батько, а потім повернувся до молодшого сина.-Ти теж відпочинь.
 Шон кивнув і пішов за братом до іншої кімнати. Там вони лягли на теплі ліжка і розслабилися в тиші.
-Шоне?
 Молодший повернув голову.
-Так?
-Пробач, що не вірив тобі.-тихо говорив і дивився в очі Аарон.-Що вважав тебе дурною і слабкою дитиною.
-Я вже вибачив тебе.-нагадав йому Шон.
-Так, знаю. Але я сьогодні відчув стільки страху, який давно не відчував. Я навіть заплакав як дитина!-старший брат занурив обличчя в подушку від сорому і продовжив ледве чутним голосом.-А ти не боявся. Я слабший, ніж ти виходить...
-Ні, це не так.-заперечив той.-Я, як і ти, теж боявся, коли тікав від монстра сьогодні. Але ми обидва вижили і це найголовніше. Не важливо зі сльозами або без, але вижили.
 Аарон замислився над братовими словами.
-А ти маєш рацію. Головне, що ми живі і зараз разом.
 Вони обоє замовкли і в тиші лежали. Шон підвівся зі свого ліжка і попрямував до брата.
-Що ти робиш?-запитав він.
 Хлопчик гепнувся на ліжко брата і міцно обійняв його.
-Давай просто поспимо разом.-сказав Шон.-Я хочу побути з тобою більше часу. Не знаєш, що станеться завтра.
-Не станеться, я обіцяю.
 Аарон у відповідь також обійняв його і обидва заплющили очі, насолоджуючись моментом. До них зайшла Бетті. Вона оглянула братів і побігла до них. 
 Протиснулася між ними і без слів обійняла двох. А вони обійняли її. Через пару хвилин від втоми заснули обійнявшись.
-Бет, ти де?-спитав Ніколас, намагаючись знайти дочку по будинку. Він зупинився у відчинених навстіж дверях і завмер. До нього підійшла Аманда.
-Що там?-запитала тітка. Чоловік торкнувся губ пальцем, а потім цим же показав на одне з ліжок.
 Та придивилася до темної кімнати, а після її губи розпливлися в посмішці.
-Як мило!-захоплювалася жінка.-Вони, все-таки, не можуть один без одного.
-Вірно, адже вони єдині.-пошепки відповів Амстронг.
-Це називається сім'я, Нік.-сказала вона.
-Вірно, воно так і є.-погодився чоловік.-Вони одне ціле, що означає сім'я.
-Мішель, гадаю, була б рада бачити це.
-Вона скоро побачить це, я впевнений у цьому.