Джоан Роулінг - Гаррі Поттер і келих вогню

проте дуже добре пам'ятав їхню могутність, щоб почуватися спокійно. Глядачі аж сахнулися, коли дементори посадили чоловіка в крісло і вийшли з зали. Двері за ними з грюкотом зачинилися.

Гаррі глянув на чоловіка в кріслі. То був Каркароф.

На відміну від Дамблдора, Каркароф здавався набагато молодшим; він мав чорне волосся й бороду. Плечі вкривала не срібляста хутряна пелерина, а тонка й пошарпана мантія. Він тремтів. Ланцюги на бильцях раптом блиснули золотом і обвили його руки, приковуючи до крісла.

- Ігор Каркароф, - пролунав зліва від Гаррі різкий голос. Гаррі озирнувся й побачив містера Кравча, що звівся на ноги. Волосся в Кравча було темне, обличчя - ще не густо вкрите зморшками. Він мав сильний і здоровий вигляд.

- Вас доставили з Азкабану, щоб ви дали свідчення Міністерству магії. Ви сповістили нам, нібито маєте важливу інформацію.

Міцно прикутий до крісла, Каркароф, наскільки міг, випростався.

- Маю, пане, - підтвердив він. Гаррі впізнав у його переляканому голосі знайому улесливу нотку. - Я прагну бути корисним для міністерства. Хочу допомогти. Я... Я знаю, що міністерство намагається виловити останніх прибічників Темного Лорда. Я з усієї сили бажаю посприяти, чим тільки зможу..

Лавками прокотився гул. Деякі чарівники й чарівниці оглядали Каркарофа з зацікавленням, інші - з відвертою недовірою. І тоді з другого боку від Дамблдора долинуло знайоме гарчання:

- Мерзота.

Гаррі нахилився вперед, щоб побачити, хто сидів біля Дамблдора. То був Дикозор Муді - хоч його вигляд помітно відрізнявся від теперішнього. Обидва його цілком звичайні ока неприязно втупилися у Каркарофа.

- Кравч збирається його випустити, - тихо сказав Муді Дамблдорові. - Вони уклали угоду. Щоб його вистежити й зловити, я витратив довгих шість місяців, а тепер Кравч збирається його випустити заради кількох нових імен. На мою думку, треба просто вислухати інформацію і знову віддати його дементорам.

Дамблдор незгідно шморгнув своїм довгим, гачкуватим носом.

- А, я й забув... ви ж, Албусе, не любите дементорів, - на обличчі Муді з'явилася крива посмішка.

- Не люблю, - спокійно відповів Дамблдор. - Мені здається, що міністерство робить неправильно, маючи справи з такими створіннями.

- Але ж для цієї мерзоти... - неголосно пробурмотів Муді.

- Каркароф, ви кажете, що готові назвати нам імена, - промовив містер Кравч. - Ми слухаємо.

- Ви повинні зрозуміти, - поквапцем заговорив Каркароф, - що Той-Кого-Не-Можна-Називати завжди діяв таємно... він волів, щоб ми... тобто його прибічники... Я зараз щиро шкодую, що колись зарахував себе до них...

- Давай далі, - глузливо посміхнувся Муді.

- ...ми ніколи не знали імен усіх своїх колег - тільки йому це було відомо...

- Дуже мудро. Щоб такий, як Каркароф, не зміг усіх виказати, - пробубонів Муді.

- Але ж ви кажете, що маєте для нас якісь імена, - промовив містер Кравч.

- Я... Я маю, - затамувавши подих, сказав Каркароф. - І наголошую, що це дуже важливі прибічники. Я на власні очі бачив, як вони виконували його накази. Надаю цю інформацію на знак того, що я цілком і повністю його зрікаюся, і що я переповнений каяттям, таким глибоким, що ледве...

- То які це імена? - перебив його містер Кравч.

Каркароф глибоко вдихнув.

- Це Антонін Дологов, - сказав він. - Я... Я бачив, як він закатував незліченну кількість маґлів та... та супротивників Темного Лорда.

- І сам йому допомагав катувати, - пробурмотів Муді.

- Ми Дологова вже заарештували, - сказав Кравч. - Спіймали його відразу після вас.

- Невже? - очі Каркарофа розширилися. - Я... я дуже радий це чути!

Та було помітно, що це не так. Каркарофа новина вразила. Він назвав ім'я - і це нічого йому не дало.

- Ще якісь? - холодно спитав Кравч.

- Так-так... був іще Розьє, - швидко вигукнув Каркароф. - Еван Розьє.

- Розьє мертвий, - сказав Кравч. - Його теж упіймали незабаром після вас. Він вирішив за краще відбиватися, і був убитий у сутичці...

- І забрав з собою частинку мене, - прошепотів Муді. Гаррі придивився й побачив, як він показує на свій ніс, де не вистачало чималого шматка.

- Розьє заслужив смерті, як ніхто! - сказав Каркароф. У його голосі вчувалися панічні нотки. Він почав боятися, що його інформація не знадобиться міністерству. Погляд Каркарофа метнувся до дверей, за якими, поза сумнівом, на нього чекали дементори.

- Ще якісь? - запитав Кравч.

- Так! - закивав Каркароф. - Ще Траверс - він помагав убивати Маккінонів! Мульцибер - він спеціалізувався на заклятті «Імперіус» і змусив силу-силенну людей до жахливих вчинків! Ще Руквуд - він був шпигуном і постачав Тому-Кого-Не-Можна-Називати корисну інформацію з самого міністерства!

Цього разу Каркароф, здається, влучив у яблучко. Публіка загула, перемовляючись.

- Руквуд? - перепитав містер Кравч, киваючи жінці, що сиділа перед ним. Та відразу ж почала щось писати на аркуші пергаменту. - Авґустус Руквуд з відділу таїнств?

- Саме так, - швидко підтвердив Каркароф. - Думаю, він використовував добре налагоджену мережу чарівників, що збирали інформацію, як усередині міністерства, так і за його межами...

- Але Траверса й Мульцибера ми вже взяли, - сказав містер Кравч. - Каркароф, якщо це все, вас повернуть до Азкабану, поки ми не вирішимо...

- Це ще не все! - у відчаї закричав Каркароф. - Стривайте, я скажу ще!

Навіть у світлі смолоскипів Гаррі бачив, як Каркароф укрився потом. Його бліде лице різко контрастувало з чорним волоссям та бородою.

- Снейп! - заволав він. - Северус Снейп!

- Снейпа наша рада виправдала, - холодно мовив Кравч. - За нього поручився Албус Дамблдор.

- Ні! - з усієї сили закричав Каркароф. Ланцюги не відпускали його з крісла. - Я вас запевняю! Северус Снейп - смертежер!

Дамблдор звівся на ноги:

- Я вже давав свідчення з цього приводу, - спокійно промовив він. - Северус Снейп і справді був смертежером. Та він перейшов на наш бік ще перед падінням лорда Волдеморта. Ризикуючи собою, він шпигував на нашу користь. Тепер з нього такий самий смертежер, як і з мене.

Гаррі глянув на Дикозора Муді, обличчя якого мало вельми скептичний вираз.

- Що ж, Каркароф, - незворушно сказав Кравч. - Ви нам допомогли. Я перегляну вашу справу. А поки що ви повернетеся до Азкабану...

Голос містера Кравча почав стихати. Гаррі озирнувся. Підвал танув, наче дим. Усе зникало, він бачив лише власне тіло, решту поглинала темрява...

І раптом підвал знову повернувся. Гаррі сидів на іншому місці. Так само на найвищій лаві, але тепер ліворуч від містера Кравча. Атмосфера була цілком інакша: спокійна, навіть весела. Чарівниці й