Олена Гриб - Проклята наречена і таємниці Пагорбів, Олена Гриб

19.4

 

Ніта голими руками полізла в піч. До жару, звісно, ​​не дістала, зате зачепила кінчиками довгих нігтів горщик, і він перекинувся. У хаті одразу ж запахло гаром, від думок про зіпсовану їжу А Лі ледь не став убивцею.

– Плюс п’ятдесят за завдану шкоду! – Його аж розпирало від обурення.

– Мої пальці! Вони горять! – заволала гостя. – Допоможіть!

«Ну і ну. На вигляд пристойна, а зробить що завгодно, аби не платити», – А Лі зауважив, що, незважаючи на крики, гаманець Ніти повернувся в її кишеню.

– Я вам розум врятував, пані Ліст, і гроші заощадив, які ви витратили б на лікарські консультації.

Замість подяк проблемна клієнтка почала дмухати на пальці.

– Накинете десятку – миттю зцілю, – пробурчав А Лі.

– Справді?

Він причинив двері в сіни, за якими ховалася діжка з питною водою – холодною, принесеною цього ранку. Зачерпнув ківшик і вилив у бляшанку.

– Опустіть руки. Це допоможе.

Ніта послухалась і навіть усміхнулася.

А Лі покосився на кухонний рушник, але той здався надто простим для такої гості. Довелося зняти з гачка новий, що ніколи не був у вжитку і весь останній рік виконував декоративну роль.

– Ось як вогонь відпустить, то й Арман відпустить, – пообіцяв А Лі впевнено. – До вечора обов’язково. Щасливої дороги і не забудьте про гроші.

– Не відпустить, – пролепетала Ніта. – Не треба було забувати наші клятви і зв’язуватися з Кан Ді Міном… Він також дуже переконливий… Арманові це не подобається! Вони змагаються за мою душу! Кан Ді Мін гарно говорить. Коли я його чую, то вірю кожному слову і літаю як на крилах, а коли потім це згадую… Все – ніщо! Я – ніщо! Після смерті Армана я ніде не знаходжу собі місця!

«Як усе складно… Тут і бабця схопилася б за голову», – засмутився А Лі.

Ось що робити? Сказати правду?

«Пані Ліст, ви не одержимі і не зачаровані, а легко піддаєтесь навіюванню. Арман помер дуже несподівано і скандально – на весіллі з іншою. Ви були на межі, потім ніби оговтались і почали вести активний спосіб життя.

Але, як багато людей, що пережили горе і зраду, підсвідомо чекали чогось поганого. І погане трапилося, тому що ви довірливі та спонтанні. Вам задурманили голову. Переконали зробити те, чого ви не хотіли… І все закрутилось.

Ви багато міркували – і робили дурощі, міркували ще більше – і знову робили дурощі. Це як снігова куля, що котиться з гірки. Одна помилка тягне за собою другу, третю, десяту… Цікаво, якою з них було рішення використати приворотне зілля? Та не пахучу водичку, а смолу айдалового дерева?

Обмажешся настільки потужним стимулятором – не тільки покійного коханця побачиш. Смола ж насамперед на ваш мозок діє. Годин за п’ять після вжитку він вимикається відсотків на сімдесят!

Пам’ятаю, у випускному класі Шарко-піаніст на спір капнув цією гидотою собі на зап’ястя, а потім прив’язався вдома до ліжка морськими вузлами, щоб не зганьбитися. Дві доби просидів! Його так розібрало, що він не зміг розв’язати свої власні вузли», – розмірковував А Лі, спостерігаючи за клієнткою, що розмазувала косметику по обличчю мокрими руками.

– Пані Ліст, кого ви збиралися спокусити айдаловою смолою? Кан Ді Міна?

Чим не варіант? Найбагатша людина Пагорбів – гідна мета.

– Що?! – Гостя так різко сіпнулася, що туш прокреслила на її щоках криві лінії. – Я?! Спокушати?.. Та за кого ви мене маєте?!

«Або вона гарна актриса, або з моїм носом щось не те», – А Лі схилився до клієнтки, втягнув повітря біля її шиї.

– Що ви собі дозволяєте?! – Ніта відсахнулася, вліпила йому ляпас. – Нахаба!

– Ви пахнете айдаловою смолою.

– Відійдіть!

«Як? Ти ж схопила мене за руки», – А Лі не любив мати справу з нервовими дамочками. Найчастіше вони самі не знали, чого хочуть.

– Пані Ліст, сприйміть це серйозно. Якщо ви справді не використовували приворотне зілля, то хтось облив вас ним без вашого дозволу. Це злочин. Вам треба пройти експертизу і написати заяву в поліцію. Можливо, ви здогадуєтеся, хто це міг зробити?

Ніта притягла його до себе, невпевнено поцілувала, вп’ялася гострими нігтями в плечі…

– Пані Ліст!

Вона здригнулася всім тілом, відштовхнула А Лі з несподіваною силою.

– Чаклун! Ви теж чаклун! Навколо одні чаклуни! Що ж мені робити?

– Для початку опанувати себе і пригадати, кому вигідно, щоб ви стрибали на кожного зустрічного чоловіка – ну і щоб після кількох чарок чоловіки стрибали на вас. У кого була можливість вас… хм, скажімо, отруїти кілька днів тому? Смола майже вивітрилася, відчуваєте? І пам’ятайте про гроші.

Гаманець полетів А Лі в обличчя, клієнтка – до виходу.

– Я вб’ю його! – прокричала вона комусь у дворі. – Уб’ю!

Двері не зачинилися – стукнулись об стіну і відскочили назад.

– Ти чим тут займаєшся, негіднику?! – гаркнула крізь вікно злюча до неможливості бабця. – Бач який, уся пика в помаді! Швидко вмийся і ходімо! Теля дурне! Дядько у тебе кривий і кульгавий, а за ним натовп наречених вишикувався! Учись!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍