Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Езотерика » Житія Святих - Січень, Данило Туптало 📚 - Українською

Данило Туптало - Житія Святих - Січень, Данило Туптало

172
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Житія Святих - Січень" автора Данило Туптало. Жанр книги: Езотерика.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 125 126 127 ... 159
Перейти на сторінку:
послав цар Хозрой одного із суддів із тривуном допитати Анастасія святого. І, прийшовши, суддя питав його, хто він. І звідки? І з якої причини покинув перську віру і християнином став? Мученик же Христовий Анастасій відповідав йому через перекладача: не хотів-бо говорити більше по-перськи: гидуючи нечестивою їхньою вірою, гидував і мовою. Говорив же: "Заблудили ви, бісів замість Бога шануєте, був і я колись у тому вашому блуді, нині ж вірую і поклоняюся всемогутньому Ісусові Христові, Який створив небо, і землю, і море, і все, що в них. І знаю точно, що віра ваша оманою диявольською є, що веде у загибель". Сказав йому суддя: "Окаянний, хіба не розп'яли юдеї Христа того, Якого ж ви шануєте? Як-бо заблудив ти, покинувши віру твою і християнином ставши?" Відповідав святий: "Правду кажеш, що юдеї Ісуса Христа мого розп'яли, але чому не говориш того, що волею Своєю божественною задля спасіння нашого на розп'яття віддатися захотів? Він Творець усього, що з Небес зійшов на землю і воплотився дією Святого Духа від Пречистої і Преблагословенної Діви Марії, і розп'явся волею, щоб врятувати рід людський від зваби диявольської. Ви ж шануєте диявола і поклоняєтеся сонцю, і місяцю, і вогню, й иншому творінню, а не Творцеві самому". Сказав йому суддя: "Нащо говориш багато і суєтного? Ось цар зразу дасть тобі великі почесті, пояси золоті, і коней добрих, і маєтків багато, щоб був між славними сановниками його, лише повернися в попередню свою віру". Святий Анастасій відповідав: "Я дари царя вашого, багатства ж, і честь, і славу, і все, що вам є любе й бажане, давно зневажив і зненавидів, і мерзотні вони для мене, як смерть і гній. Чернече життя вибрав і полюбив, зміцнююся надією вічних благ, які благодаттю Христа, Бога мого, отримати сподіваюся, про що цей чесний чернечий чин і ця благенька мантія за мене говорять. Як-бо те, чого сподіваюся і для чого весь труд мій і старання, нині зневажу і відвернуся, зманившися дарами царя земного, і швидко згублю те, що маю?" Те чуючи, суддя пішов, сповістив цареві. Цар же люті сповнився, звелів зранку мучити святого. Коли ж настав ранок, прийшов від царя той самий суддя і, вивівши святого із в'язниці, спершу бив його палицями немилостиво, тоді гомілки його між двома тяжкими колодами розтрощив (наскакували мужі сильні на обидва кінці верхньої колоди). Так його мучивши довго й непохитним бачивши, звелів знову вкинути в темницю, а сам пішов до царя сповістити те, що було. Тривун же, сторож в'язниці, який християнином був потаємним і слугував в'язням, що за Христа страждали, всіляко їм догоджаючи, і вищеназваний чернець пішли у в'язницю до святого, втішали старця й укріплювали. Увійшли ж й инші люди вірні. Серед них же були й сини вищеназваного Єсдина, економа царського, потаємного християнина. Вони, припадаючи до ніг мученика, цілували його вериги і просили, щоб молився за них до Господа. Святий же, смиренний, відсилав їх від себе, грішним себе і негідним, таким, що молитви й допомоги инших потребує, називав. Вони ж, віск взявши, прикладали до вериг його, зображаючи їх на ньому, і те на благословення собі мали і на лік різних недуг, і посилали той віск один одному, як дар коштовний. Через мало часу знову той самий суддя, від царя посланий, до в'язниці до Христового мученика прийшов і, допитавши, виявив, що ніяк він волі царській не підкоряється, — бив його знову палицями нещадно. Але і втретє по декількох днях те ж було — той же суддя, прийшовши, бив святого. Застосував й инше катування люте: за одну руку причепивши й повісивши, камінь великий до ноги одної прив'язав, і висів так святий страстотерпець дві години. Тоді, знявши, у в'язницю вкинув і до царя відійшов, про мученикову непереможну сповіщаючи мужність і радячи швидко згубити його смертю, щоби більше не ганьбилося й не осоромлювалося перське царство одним християнином. І через п'ятнадцять днів засудив цар Анастасія-мученика на смерть з иншими багатьма із в'язниці в'язнями.

Перед днем кончини своєї святий мученик Анастасій сидів у в'язниці і, кінець свій близький передбачивши, говорив із деякими співв'язнями своїми: "Я, брати, завтра з багатьма, що тут є, прийму кінець і перейду від життя цього. Ви ж живими залишитесь і через небагато днів випущені будете на свободу, бо нечестивий цей цар скоро убитий буде". Коли ж настав ранок, прийшов суддя той із воїнами і вивів на смерть в'язнів із в'язниці — зі святим Анастасієм до сімдесяти мужів, серед них же було багато християн благовірних. І серед них же були й ті два в'язні, що з Кесарії разом зі святим Анастасієм, зв'язані, в Перейду приведені, також християни. Деякі ж із в'язнів були залишені у в'язниці, серед них же й ті, яким святий швидку волю і загибель царя пророкував. А виведених на смерть за град провадили на берег ріки і там кожного по одному шнуром за гортань брали, люто душили, після того сказали до святого Анастасія: "Що хочеш? Чи так загинути зразу, як ці? Чи не краще царській підкоритися волі й живим бути, прийняти ж від царя дари, і честь, і славу?" Святий же, зводячи очі свої на небо, дякував Богові, а до них говорив: "Я хотів, щоб ви мене на шматки роздробили за Христа мого, ця смерть малою є для мене. І дякую Господеві моєму, що малим цим стражданням подає мені перейти до великої і невимовної святих мучеників слави". І так святий преподобномученик Анастасій після всіх в'язнів із радістю прийняв смерть — задушенням кончину прийняв у 22-ий день січня-місяця. Щоб була ж цареві відома смерть Анастасієва, відрізали воїни голову його святу і до царя несли. А тіло його з иншими задушених трупами псам на поїдання кинули. Але пси, инших трупи ненаситно ївши, тіла святого не лише не торкнулися, але й стерегли його, щоб ніхто не торкнувся, як виглядало. Коли тривун, сторож в'язниці, хотів взяти чесне те святого мученика тіло, не пустили його воїни, які здалека стерегли, бо багато з них євреями були вірою. Коли ніч настала, згадуваний чернець, з монастиря до святого Анастасія, щоб бачити кончину його, посланий, у синів Єсдиних взявши рабів, і золота багато, і чисті плащаниці, пішов на місце те, де ж тіло святого між иншими трупами, що їх пси їли, неушкоджене лежало. Сторожів-бо руки золотом наповнивши, приступив до тіла святого мученика Христового, над

1 ... 125 126 127 ... 159
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Житія Святих - Січень, Данило Туптало», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Житія Святих - Січень, Данило Туптало"