Лі Бардуго - Дев'ятий дім, Лі Бардуго

дісталися тихого куточка між двома кам’яними сфінксами, Доус озвалася:

— Ти впевнена?

На похорон вона вдягнула мамині слакси й перлинні сережки, але вузлик рудого волосся злегка сповзав набакир.

— Ні, — зізналася Алекс. — Але нам потрібна вся допомога, яку вдасться залучити.

Доус не збиралася сперечатися. Їй довелося чимало перепрошувати, коли Лета знайшла її в будинку сестри у Вестпорті й коли вона почула справжній переказ того, що сталося на вечірці ректора, від Алекс. До того ж їй потрібна була ця пригода, ця місія не менше за Стерн. А може, і більше.

Алекс побачила, що Мішель прокладає собі дорогу травою. Дочекалася, поки дівчина приєднається до них, і одразу перейшла до справи:

— Дарлінґтон не помер.

Мішель зітхнула.

— Ось до чого це все? Алекс. Я розумію...

— Тепер він демон.

— Перепрошую?

— Він не помер, коли його зжерла сатанинська потвора. А трансформувався.

— Це неможливо.

— Послухай, — наполягала Алекс, — я нещодавно побувала в потойбічні...

— Чому мене це не дивує?

— Щоразу, коли я чула... ну, не знаю, що вони таке — Сірих? чудовиськ? якихось не схожих на людей створінь з протилежного берега, — вони повторювали слова, яких я не могла розібрати. Спершу я думала, що це ім’я: Джонатан Десмонд чи Жан дю Монд. Але це було дещо геть інше.

— І? — Вираз обличчя Мішель залишався заціпеніло байдужим, наче вона щосили намагалася не видатися неупередженою.

— Джентльмен-демон. Ось що вони казали. Вони говорили про Дарлінґтона. І, здається, були налякані.

«Дарлінґтон — джентльмен. А тепер не час для джентльменів». Нещодавно Алекс майже не звернула уваги на ці деканові слова. Але після того, як послухала запис їхньої розмови, вони застрягли в голові. Дарлінґтон — Джентльмен з Лети. Люди завжди його так називали. Алекс і сама так про нього думала, наче він потрапив у чужу епоху.

Утім їй однаково знадобилося чимало часу, щоб скласти все докупи, щоб збагнути, що створіння на темному березі завжди бурмотіли ті дивні звуки, коли вона говорила про Дарлінґтона чи й просто думала про нього. Вони не були розлючені — вони були налякані, так само як Сірі, що налякалися в ніч віщувань. Саме Дарлінґтон, а не якесь відлуння, промовив слово «вбивця» під час обряду під молодиком, однак звинувачував він Сендоу, а не Алекс. Чоловіка, який убив Тару. Чоловіка, який намагався вбити його. Принаймні Алекс сподівалася, що Деніел звинувачував саме його.

Деніел Табор Арлінґтон завжди залишався джентльменом, хлопчиком з бездоганними манерами. І на кого він перетворився?

— Те, на що ти натякаєш, неможливо, — відрубала Мішель.

— Я знаю, що це так звучить, — утрутилася Доус, — але люди можуть перетворюватися на...

— Процес мені відомий. Однак демони народжуються однаково: від поєднання сірки та гріха.

— Про який гріх ми говоримо? — поцікавилася Алекс. — Мастурбацію? Неграмотність?

— Ти на цвинтарі, — дорікнула їй Доус.

— Повір мені, Доус. Мерцям байдуже.

— Лише один гріх може перетворити людину на демона, — нагадала Мішель. — Убивство.

Доус це приголомшило.

— Він би ніколи нізащо...

— Ти декого вбила, — нагадала їй Алекс. — І я теж.

«Ніколи» — занадто гучне слово.

— Дарлінґтон? — скептично перепитала Мішель. — Улюбленець учителів? Лицар у блискучих обладунках?

— Лицарі не просто так носять мечі, а я покликала тебе не для суперечок. Ти не хочеш допомагати, це нормально. Я знаю те, що знаю: хтось нацькував сатанинську потвору, щоб вона вбила Дарлінґтона. Але він вижив, і та штука запроторила його до пекла. І ми збираємося дістатися до нього.

— Ми? — не зрозуміла Мішель.

— Ми, — погодилася Доус.

Між цвинтарними деревами промайнув холодний вітер, і Алекс довелося стримати дрижання. Схоже, зима не збиралася здаватись. Це скидалося на якесь застереження. Проте Дарлінґтон був на протилежному боці чогось жахливого й чекав на порятунок. Сендоу поцупив у цього світу золотого хлопчика Лети, і комусь доведеться поцупити його назад.

— Отже, — озвалася Алекс, коли здійнявся вітер, шарпаючи молоде листя на гілках і стогнучи серед могил, наче загублений у скорботі плакальник, — хто ладен вирушити до пекла?

Доми Серпанку

Древня Вісімка

Головні доми

 «Череп і кістки» — 1832

Багаті і бідні — для смерті всі рівні.

Учення: Гієроскопія і спланхомантія. Ворожіння на нутрощах людей і тварин.

Відомі випускники: Вільям Говард Тафт, Джордж Г. В. Буш, Джон Керрі.

«Сувій та ключ» — 1842

Ми в змозі освітить цю темну землю, ми в змозі оживить цей мертвий світ.

Учення: Чари Дуру, портальна магія. Астральна та ефірна проекція. Відомі випускники: Дін Ачесон, Ґаррі Трюдо, Коул Портер, Стоун Філліпс.

«Книга та змія» — 1863

Усе тече, усе змінюється.

Учення: Нек’я, або nekromanteia, некромантія, чари з кістками.

Відомі випускники: Боб Вудворд, Портер Ґосс, Кетлін Клівер, Чарльз Рівкін.

«Вовча голова» — 1883

Сила вовчої зграї у вовку. Сила вовка у вовчій зграї.

Учення: Теріантропія.

Відомі випускники: Стівен Вінсент Бене, Бенджамін Спок, Чарльз Івс, Сем Ваґстафф.

«Рукопис» — 1952

Сон дарує нам сон, й ілюзіям немає кінця.

Учення: Магія дзеркал і чари.

Відомі випускники: Джоді Фостер, Андерсон Куп ер, Девід Ґерґен, Зої Казан.

Другорядні доми

«Святий Аврелій» — 1910

Учення: Логомантія — поєднання слів і ворожіння на мові.

Відомі випускники: адмірал Річард Лайон, Саманта Пауер, Джон Б. Ґуденаф.

«Святий Ельм» — 1889

Учення: Tempestate Artium магія стихій, викликання бурі.

Відомі випускники: Келвін Гілл, Джон Ешкрофт, Еллісон Вільямс.

«Берцеліус» — 1848

Учення: немає.

Товариство засноване на згадку про Йонса Якоба Берцеліуса, шведського хіміка, який створив нову систему хімічного запису, залишивши всі таємниці алхіміків у минулому. Назване на його честь.

Відомі випускники: немає.

Подяка

Нью-Йорк: щиро дякую всім з видавництва Flatiron Books, а особливо Ноєві Ікеру, який поставив на цю книжку ще раніше, Емі Айнгорн, Лорен Біттріх, Патріції Кейв, Марлен Беттнер, Ненсі Трайпак, Кетрін Турро, Крістіні Ґілберт, Кітові Геєсу, Донні Нотцель, Лєні Шехтер, Лорін Хоґен, Кеті Лорд та Дженніфер Ґонзалез і її команді. Дякую New Leaf Literary: Пуї Шахбазяну, Вероніці Ґріхалва, Мії Роман, Гіларі Печеоне, Мередіт Барнс, Ебіґейл Доног’ю, Джорданові Гіллу, Джо Вольпе, Келсі Льюїс, Кассандрі Бейм і Джоанні Вольп, які від самого початку відстоювали мене і цю