Автор невідомий - Релігія - Акафістник УПЦКП в 3х томах

Божої тут передбачив; радуйся, ним же бути тут місту великому і церков безлічі передрік.

Радуйся, Андрію, апостоле Христів Первозванний.

Кондак 7

Нині, на сповнення твого пророчого голосу, храм преславний красується на місці, де не суще як суще передбачив ти за даром Духа Святого; навкруги ж нього град великий з церквами золотоверхими про істину слів твоїх свідчить, йому ж і донині ти, немов з Небесної кафедри, мир благовістиш. Тому і ми, сповнення богонатхненних слів твоїх бачачи, величним голосом взиваємо до Бога: алилуя.

Ікос 7

Від світлоносної зорі, Первозванного апостола, світло боговідання прийнявши, свята Ольга засяяла для Руської землі, яко денниця нашого спасіння, ведучи слідом за собою, як світлосяйне світило, онука свого Володимира, просвітителя всієї Руської землі. Тому і ми, звівши очі наші до тебе, Андрію богомудрий, як до першого благовісника нашого спасіння, приносимо тобі такі похвальні пісні:

Радуйся, бо денниці нашого спасіння, Ользі святій, даровано світло Божественного пізнання; радуйся, бо її благій вірі відкрилося Христове Царство.

Радуйся, бо благословенням твоїм преславне світило від цієї денниці нам дароване; радуйся, бо за твоїм апостольським передвіщенням рівноапостольний князь нам явився.

Радуйся, бо тобою царство земне святого Володимира до Небесного приєдналося; радуйся, бо Дніпро і Почайна, ріки Київські, спасительною купіллю нам стали.

Радуйся, Андрію, апостоле Христів Первозванний.

Кондак 8

Проповідують преславного міста Києва і всієї Руської землі пастирі і пасомі пам’ять про діяння твої, богомудрий Андрію апостоле; в надрах печер нетлінно спочиваючи, угодники Божі, з Антонієм і Феодосієм, невмовкними вустами, мов живі, славу твою у віках і родах виголошують, бо тобою поставлений тут Хрест яко ряснолисте дерево виросло, щоб принести нам плоди благочестя і святині. Ми ж, наче райського саду твого пташенята духовні, тобою навчені співати Богу: алилуя.

Ікос 8

Не тільки для однієї Русі був ти провісником спасіння, Первозванний апостоле Христів, але і всі слов’янські племена, як квочка пташенят своїх під крилами збирає, привів ти до Христа; бо ти, від Херсонеса дивлячись у морок північної країни, за багато віків своєю проповіддю приготував сущих там людей, щоб вони навчилися Божого Слова від премудрих учителів Кирила і Мефодія; ми ж, ніби вустами цих просвітителів наших, велемовно співаємо тобі:

Радуйся, бо слов’янські племена ти колись благословив; радуйся, бо слово їх розумне Словом Божим умудрив.

Радуйся, бо ті, що були послушними Слову Божому, стали духовними дітьми Церкви; радуйся, бо в Херсонесі, де проповідував ти, перші руські письмена Кирило святий знайшов і прийняв їх.

Радуйся, бо ними Альфу і Омегу, початок і кінець — Христа Божу премудрість ти сповістив їм; радуйся, бо всі богонатхненні Писання учителі ці мовою слов’янською нам переклали.

Радуйся, Андрію, апостоле Христів Первозванний.

Кондак 9

Пустинної Скіфії ти не побоявся, в глибину північної країни направився ти у твою апостольську подорож, апостоле Первозванний, звідтіля і до старого Рима прийшов ти, який був главою світу язичницького; однак через темряву ідольську ти залишив його і на прекрасний берег Босфору прийшов, там у місті Візантії, що стало Новим Римом і матір’ю християнам, апостольський престіл ти утвердив, щоб від нього Схід і Північ уся світлом віри просвітилися, вірні ж діти Церкви Христової до Бога однодушно взивають: алилуя.

Ікос 9

«Мати Сіон» — словами псалма взиває людина, бо людина духовна народилася в ньому, новим же Сіоном для нас став Київ, бо в ньому світло і благодать Божа явилися всім синам руським від кафедри, яку ти, Первозванний апостоле, у Візантії утвердив. Тому і ми, невечірнім Світлом осяяні, вдячно взиваємо до тебе:

Радуйся, бо з гори Сіонської ти зійшов і Небесним світлом Київ багатопагорбний осяяв; радуйся, бо місту цьому духовне багатопліддя своїм благословенням ти послав.

Радуйся, бо посеред вселенної апостольський престіл ти утвердив; радуйся, бо під покров його (в Новому Римі) всі просвіщені тобою народи Ти зібрав.

Радуйся, тобою ж православ’я в душах їхніх утверджується; радуйся, ним же зі Сходу темрява Заходу відганяється.

Радуйся, Андрію, апостоле Христів Первозванний.

Кондак 10

Коли настав час кончини твоєї, блаженний апостоле, у древні Патри Ахайські прийшов ти, щоб там принести себе в жертву, бо течію життя ти закінчив, подвигом добрим подвизався, всім проповідував Христа розіп’ятого, Який для юдеїв спокуса, для еллінів же безумство, а нам, покликаним і спасенним, — Христа, Божу Силу і Божу Премудрість, від Неї ж і навчилися співати Богу: алилуя.

Ікос 10

Всюди ім’ям Господа Ісуса хворих зціляючи, мертвих воскрешаючи, бісів виганяючи, і в Патрах передсмертну свою проповідь ти чудесами утвердив, апостоле Христів, і анфипата Лезвія ти навернув до пізнання істини, коли через спротив він був уражений язвою, а тобою від ложа хвороби піднятий; люди ж усі, бачачи в тобі силу Божу, ідолів своїх знищили, потім і Господь явився тобі, як і Павлу колись у Коринфі, і повелів узяти хрест твій, назнаменувавши цим твоє в Патрах ради Нього страждання. Тому і ми, дивуючись великій благодаті в тобі, благоговійно взиваємо:

Радуйся, велика Бога всемогутнього сило; радуйся, багатоцінний чудес скарбе.

Радуйся, стародавніх Патр просвіщення і окрасо; радуйся, бо невіру анфипата на віру ти перемінив.

Радуйся, бо там знову явився тобі Господь, на подвиг хресний закликаючи; радуйся, бо приготовлено тобі вінець правди.

Радуйся, Андрію, апостоле Христів Первозванний.

Кондак 11

Нерон кесар, як колись Ірод, гоніння на всіх вірних розпочав, у Римі Павла мечем усік, Петра ж на хресті розіп’яв; подібна рука мучителя тебе спіткала в Патрах, коли замість лагідного Лезвія суддею поставили Егеата лютого, який не терпів хрещення брата свого, ні зціленням дружини своєї не пом’якшився, а у в’язницю вкинув тебе і, як верховного Петра, на хрест засудив. Ти ж, будучи ув’язненим, у в’язниці темній, наче в світлому храмі, брата анфипатового Стратокліса на єпископа Патрського поставив, Богу зі всіма вірними у в’язниці співаючи: алилуя.

Ікос 11

На місці лобнім хрест піднесений побачивши, на якому мав бути розіп’ятим ти, апостоле, не побоявся свідчити навіть до смерті про улюбленого тобою і полюбившого тебе Христа, і, до цього знамення спасіння руки простягнувши, розчулено взивав:

Радуйся, Хресте всечесний, перед яким з радістю стою, знаючи тебе, уповання моє; радуйся, Хресте Животворчий, його ж глава до Небес досягає, а підніжжя ворота пекла скрутило.

Радуйся, Хресте, якому поклоняємося, бо прийняв Владику мого, Який, наче гроно найсолодше, виточив нам спасіння; радуйся, Хресте благословенний, що розбійника спас і йому плоди сповідання дарував.

Радуйся, бо і моєї радості був ти сповненням; радуйся і ти, страстотерпцю, що на Хресті