Елізабет Гілберт - Місто дівчат

мною своїми історіями. Після розмов із вами я пошкодувала, що не росла в ті часи у південному Брукліні. Дякую своєму татові, Джону Ґілберту (молодшому лейтенантові флоту у відставці, який служив на авіаносці «Джонстон»), за те, що допоміг мені з’ясувати подробиці, як працює військово-морський флот. Я вдячна своїй мамі, Керол Ґілберт, за те, що навчила мене працювати в поті чола і не піддаватися життєвим труднощам. (Цьогоріч, мамо, це вміння пригодилося мені як ніколи.) Я вдячна Кетрін і Джеймсу Мердокам за їхній редакторський талант. Завдяки вам у цій книжці на п’ять тисяч менше ком.

Якби не театральний відділ імені Біллі Роуза у Нью-Йоркській публічній бібліотеці, я б не могла ознайомитись з особистими матеріалами Кетрін Корнелл, а без Кетрін Корнелл не було б Едни Паркер Вотсон.

Дякую своїй двоюрідній бабці Лоллі за те, що подарувала мені старі книжки Александра Вуллкотта, які наштовхнули мене на ідею цього роману. А насамперед, бабцю, я вдячна вам за те, що ви є для мене взірцем виняткового оптимізму, ентузіазму й сили, які надихають мене ставати ще кращою і відважнішою.

Висловлюю подяку неймовірній команді видавництва «Рівергед» — Джеффу Клоске, Сарі МакҐрот, Джинн Мартін, Гелен Єнтус, Кейт Старк, Лідії Гірт, Шейлін Тавеллі, Елісон Феарбразер і покійній Ліз Гогінедл — за прекрасні, сміливі видання моїх книжок. Дякую Маркусові Долу й Медлін Макінтош за те, що повірили в мене і вклали гроші й час у мою книжку. Дякую всім своїм друзям і колегам із видавництва «Блумзбері» — Александрі Прінґл, Трем-Ен Доан, Кетлін Фаррар і Рос Елліс — за те, що так добре даєте всьому раду по той бік Атлантики.

Дякую Дейву Кагіллу й Ентоні Квазі Ейджей: я б не змогла керувати своїм світом без вас. Сподіваюсь, мені ніколи й не доведеться!

Дякую Марті Бек, Карен Ґердес і Ровен Манґан за те, що прочитали тисячі сторінок моєї писанини за останні кілька років і взяли мене під широке крило своєї колективної любові. Спасибі Ґленнон Дойл за те, що просиділа біля мене не один вечір. Я дуже цього потребувала і дуже вдячна тобі за це.

Дякую своїм посестрам Ґіґі Медл і Стейсі Вайнберґ за любов і самопожертву у таку важку пору болю і втрати. Я б не пережила 2017 рік без вас.

Дякую Шерил Моллер, Дженні Віллінк, Джонні Майлзу й Аніті Шварц за те, що першими прочитали ці сторінки.

Дякую Біллі Б’юеллу за те, що позичив мені своє дивовижне ім’я.

Люба Саро Шелфент, ти, як завжди, є вітром під моїми крилами.

Люба Міріам Фоєрл, я, як завжди, обожнюю мати з тобою справу.

І насамкінець кілька слів для Раї Еліас: я знаю, що тобі страшенно хотілося бути тут, поруч зі мною, коли я писала цей роман. Скажу тобі одне, крихітко: ти справді була тут.

Ти ніколи не відходиш від мене ні на крок. Ти — моє серце.

Я кохатиму тебе до кінця свого життя.