Леся Українка - Том 10

вже голова перестала боліти. Я її запевняла, що в неї просто від жари болить голова, але вона все сторонніх причин шукала і, за не знаю чиї гріхи, напилася касторки і саліцилового натру, тепер приписує сьому своє виздоровления, soit1. Я — в своїй стихії і почуваю себе добре, тільки все-таки ще способна від пустя-ків втомлятись до плачу, через те за границі нашої «колонії» не вилажу. Але вже я ие лежу 20 годин на сутки і сплю нормально, тільки 8 годин (а не 16, як перше). Писати довго ие можу, але написати листа для мене вже не подвиг, а зовсім звичайна річ. Тепер пишу двом одного листа більш для скорочення часу, а не роботи, бо інакше не встигну сьогодні відправити. Була у мене Пашкевичів-на з своєю товаришкою, то не випадало при них засісти писатд, а тепер мушу спішитись. Пашкевичівпа писала тобі, Лілечко, і заходила в Києві на нашу квартиру в надії застати тебе, щоб в компанії з тобою податись у Крим. Теперішня її товаришка якась невдала, ходити не може багато і від шуму морського у неї робиться «качка серд-ца», як вона виражається... Мені дивно, як тут у мене не робиться «качка сердца» від сих різних персиків, абрикосів, динь etc., etc. Я думаю, що тільки «турско кофе» підтримує рівновагу в моєму організмі. A propos, чи будете ви нашим болгарам «турско кофе» варити? їм його дуже бракуватиме. Скажіть їм, що вони конче мусять побути тут у мене, адже з Севастополя до Ялти путь невелика,

а їхати via 1 Бахмач — Севастополь — Константинополь — Софія все одно вийде, що Волочиськ в» Пешт — Белград — Софія.

Бувайте здорові. Цілую міцно вас обох і «всіх родичів гарбузових». Сподіваюсь, що Ліда і Рада, опинившись серед свого роду, згадають і мене, «отсутствующую», і хоч напишуть мені. Ще раз бувайте здорові. Ваша Леся

P. S. Мамочко, не турбуйся за мене, грошей у мене ще 67 р. Я з сим проживу ще з місяць, так я думаю, а 3 тижні вже напевне. Як там Оксана Старицька з своїм весіллям? Невже «все має свій кінець»?

224. ДО О. П. КОСАЧ (матері)

21 ,

2 серпня 1897 р. Ялта ЧукурларДВ уд 97

Люба мамочко!

Твого листа я отримала тільки сьогодні, отже, йшов він 5 днів. Я вже передала його Миші, бо Миша приїхав сюди в суботу (19-го) з Шурою і Анною Іванівною. їхали вони щось дуже довго, дякуючи дніпровським пароходам і катеринославським поїздам, так що подоріжжя велось 5 суток. От, а ви ще все мені радили на Катеринослав їхать!.. Тітка виїхала звідси 9 іюля, так що я 10 днів була сама і щодня ждала приїзду гостей, аж поки покинула ждати, тоді іменно вони й приїхали. Помістились ми в двох хатах дуже добре і просторо, так що, здається, ніхто нікому не заважає.

Сії дні море було так розбушувалось від часу виїзду тьоті Єлі, що тільки сьогодні встановилось, а то треба було на бережку лежати і ждати, поки піна од хвилі набіжить і обмиє, а в одкрите море не можна було плисти, бо хвиля могла б розбити. Мені врешті обридло таке купання, і вже я так була рада плаванню вчора ввечері і сьогодні рано. Папа даремне боїться, щоб я плавала, плавать же куди легше, ніж стоять під натиском води, якщо тільки море не дуже стурбоване.

Тільки що була у мене панна Пашкевичівна, їде вже завтра в Київ, находившись по Чатир-Дагу, Ай-Петрі і т. д. Запрошувала я було її зараз по її приїзді жити зо мною до приїзду Миші, та її товаришка, теж учителька київська, «зацеремонилась» і не схотіла буть у мене, отож обидві панни гнітились в Ялті на дуже поганенькій дачі. Я все, радію, що я не в Ялті, а за Ялтою, бо от, наприклад, мій новин знайомий панич Мержинський (направлений до мбне Тучапським) все плаче, що і моря йому не видко, і порохи його засипають, і москіти заїдають, і купання брудне, і т. п. Дивно, справді, чого-то чахоточиих не виганяють з Ялти, а гнітять там «тюд надзором врачей».

Писала вже мені, нарешті, Оксана С т е ш е н к о в а, ну, справді, все має свій кінець! Здається, справді Оксані годиться вишити пару туфель чи там що інше Нов-у за те, що «соединил сердца». Я хотіла б їй відповісти, та вже щось не розберу, де її ловити з листом. Теж не розберу, як же се Ваня їде — хіба не вкупі з Лідою, а якось окро-ме,— в Казань? Чи вже парешті Ліда і Рада в Гадячі? Добре було б, якби Рада з Лілею приїхали до мене з ав-густа в Крим, а там би й Ліда над’їхала, то Пуцик вернувся б до 1 сентября в Київ, а Ліда з Радою могли б чи то назад в Київ, чи то далі на болгарські сторони мандрувати. Хіба так не гаразд би було? Я, вгірочем, про се напишу ще і кузинам, і Лілі, тільки не сьогодні, а завтра чи позавтрьому, бо гаряче два листи разом писати. Ліли-ного листа я отримала і з відповіддю не загаюсь. Бувай здорова, цілую міцно тебе, і всій родині щире вітання. Чи папа вже в Гадячі?

Твоя Леся

225. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ

17 серпня 1897 р. Ялта

Люба моя дядино!

Як-то Ви там, моя дорога, зостались самі? Так мені жалко, що Ви не приїхали в Росію. Я ще не бачила Шиш-манових і Ради і не знаю, чи мені до них їхати звідси в Київ, чи вони сюди до мене заїдуть, вертаючись. І хочеться мені з ними побути, і боюсь я нашої осені до смерті. У мене тепер «ідіосинкразія» до дощу, туману і вільгості. Єсть у мене один замір... та, здається, ще рано говорити про нього. Не кажи гоп, поки не вискочиш. Якщо можна буде, то пробуду тут до октября, а там — не знаю. Тепер мені добре, здоров’я значно проти зими поправилось, і не скучно тут на морі: зо мною тепер Миша, Шура і Анна Івановна. Зажили ми з ними дуже добре і хоч не шумно, та, проте, не скучно. Раніш була зо мною тьотя бля, потім вона 9 іюня виїхала знов до своєї Риги, я тут 10 днів пожила сама,