Ден Сіммонс - Гіперіон, Ден Сіммонс

поближче. Все його обличчя вкривало якесь мастило впереміш із брудом. І на ньому красувався щонайменш один свіжий поріз.

— Де ми?

Він торкнувся до моєї щоки. Іншою рукою трохи пригорнув і допоміг сісти. Страхітливий інтер’єр постав під іншим кутом, і на якусь мить мені здалося, що я зараз блюватиму. Джонні допоміг напитися з пластикової склянки.

— Вулик «Утиль», — відповів Джонні.

Але навіть не прийшовши до тями, я про це вже здогадувалася. «Утиль» — найглибша шахта Луза, нейтральна смуга механічних тунелів та нелегальних копанок, де працює половина криміналітету та всякого іншого непотребу Мережі. Саме тут мене підстрелили пару років тому, а шрам від лазерного ножа і досі мене прикрашав над тазовою кісткою зліва.

Я підставила склянку, бо ще хотіла пити. Джонні сходив до металевого термоса, наточив води і повернувся назад. Понишпоривши рукою в кишені блузи та на паску, я раптом запанікувала, бо не знайшла батьківського автоматичного пістолета. Але тут його дістав Джонні і я розслабилася, взяла в нього посуд і спрагло осушила чашку.

— Бі-Бі? — спитала я зі скороминущим сподіванням, що мій спогад — не більше ніж моторошна галюцинація.

— Там був захист, якого жоден із нас не очікував, — заперечно похитав головою Джонні. — Бі-Бі вломився в систему бездоганно, але відбитися від омега-фагів ТехноКорду йому було не під силу. Зате відлуння битви чула половина оперативників базової площини інфосфери. Бі-Бі — вже легенда.

— Охрініти, значить, він — легенда? — розсміялася я, але це більше нагадувало схлипування. — Бі-Бі загинув. Ні за хрін собачий.

Джонні міцно мене пригортав.

— Він загинув не просто так. Він здійснив захоплення інформації і перед смертю передав мені дані.

Я спромоглася повністю вирівнятися, як сиділа, і поглянула на Джонні. Він здавався тим самим: ті самі очі, те саме волосся, той самий голос. Але щось змінилося набагато глибше. Став більш людським?

— Ти? Вдалося перенести свідомість? Ти тепер…

— Людина? — всміхнувся до мене Джон Кітс. — Так, Брон. Ну, або настільки наближений до цього стану, наскільки може бути хтось, викуваний у кузнях ТехноКорду.

— Але ти пам’ятаєш… мене… Бі-Бі… все, що сталося?

— Так. А ще, як уперше розгорнув томик із чепменівським перекладом Гомера[179]. Очі брата Тома, коли він спливав уночі кров’ю. Добрий голос Северна, коли я надто заслаб, щоби розтулити повіки і зустрітися з фатумом віч-на-віч. Нашу ніч на П’яцца-ді-Спанья, коли я торкався губ твоїх та уявляв, що то поруч щока Фанні. Пам’ятаю, Брон.

На якусь секунду мене це спантеличило, завдало болю, та коли він поклав долоню мені на щоку, нікого іншого між нами не було, і я все зрозуміла. Я заплющила очі.

— Чому ми тут? — прошепотіла я йому в сорочку.

— Телепортом користуватися було не можна. Техно-Корд миттєво би нас вистежив. Думав уже летіти в космопорт, але ти лишалася нетранспортабельною. Того обрав «Утиль».

Я впустила йому голову на плече.

— Тебе спробують убити.

— Так.

— Місцеві правоохоронці розшукують нас? Поліція Гегемонії? Транспортники?

— Ні, навряд чи. Поки що ми кинули виклик тільки двом бандам тітушок і декому з мешканців «Утилю».

Я розплющила очі.

— А що сталося з тітушками? — В Мережі існували і значно небезпечніші зарізяки та кілери, але з ними мені перетинатися не доводилося.

Джонні підняв пістолет мого батька і всміхнувся.

— Після Бі-Бі я нічого не пам’ятаю.

— Тебе зачепила реакція фагів. Ти могла ходити, але ми привертали забагато уваги на Анфіладі.

— Та я думаю. Розкажи, що дізнався Бі-Бі. Чому ТехноКорд одержимий Гіперіоном?

— Спершу поїж, — відказав Джонні. — Минуло понад двадцять вісім годин. — Під краплями води він перетнув кімнату в протилежний кінець і повернувся з термосумкою. Меню — типове частування фаната голоматографу: моментальної сушки клонована яловичина повторного розігріву, картопля, що ніколи не бачила справжнього ґрунту, і морква, більше схожа на якусь подобу глибоководних слимаків. Смачнішого обіду в мене у житті не було.

— Від початку свого існування ТехноКорд ділиться на три групи, — почав мову Джонні. — Консерватори, ортодоксальні штучні інтелекти, деякі з яких існують іще з часів Великої Помилки. І щонайменш один їхній представник самоусвідомився в Першу інформаційну епоху. Консерватори виступають за те, що між людством і Кордом необхідно підтримувати певний рівень симбіозу. І саме вони просувають проект Абсолютного Інтелекту як спосіб уникнути гарячкових рішень, затримати їх, поки не будуть факторизовані всі змінні. Протестанти — це сила, яка стоїть за відділенням ТехноКорду, який відокремився три сторіччя тому. Вони провели достовірні дослідження, які свідчать, що користь, яку штучні інтелекти можуть мати від людства, уже в минулому, а відтак зараз воно становить загрозу ТехноКорду. Протестанти виступають за негайне і повне наше винищення.

— Винищення? — повторила я. І за мить уточнила: — І в них є для цього ресурси?

— Що стосується людства у Мережі, то так, — підтвердив Джонні. — Інтелекти ТехноКорду не тільки створюють інфраструктуру суспільства у Гегемонії, але вони необхідні абсолютно для всього: від розгортання Збройних сил і до підтримки систем запобігання аваріям в арсеналах ядерної і плазмової зброї.

— І ти знав про це, коли був… частиною Корду?

— Ні, — відповів Джонні. — Я ж бо псевдопоетичний кібрид і проект повернення до життя відомої особистості. Я був химерою, улюбленою забавкою, неповноцінною сутністю, якій дозволяли мандрувати в Мережі, так само як люди кожен день вигулюють хатніх тваринок. Я уявлення не мав про існування трьох фракцій поміж штучними інтелектами.

— Трьох фракцій, — нагадала я. — Хто третій? І який стосунок до цього має Гіперіон?

— Проміжну позицію між Консерваторами та Протестантами займають Абсолюти. Останні п’ять століть вони одержимі проектом побудови Абсолютного Інтелекту. Існування чи неіснування людства їх цікавить лише з огляду на те, як це можна застосувати в їхньому проекті. Аж до сьогодні вони відігравали роль посередника, союзників Консерваторів, тому що вважали, що експерименти з воскресіння на взірець Старої Землі необхідні для успішного завершення розробки Абсолютного Інтелекту.

Але не так давно проблема Гіперіона змусила Абсолютів фактично пристати на позиції Протестантів. З часу перших досліджень Гіперіона чотириста років, тому його існування бентежить і спантеличує ТехноКорд. Адже стало зрозуміло, що так звані Гробниці часу — це артефакти, які існують з чужої волі і всупереч часу, бо створені щонайменше за десять тисяч років у майбутньому нашого всесвіту. Але значно важливішою причиною хвилювань стало те, що прогностичні формули ТехноКорду так і не змогли факторизувати змінну Гіперіона взагалі.

Брон, щоби осягнути це, ти повинна зрозуміти, наскільки сильно ТехноКорд покладається на прогнози. Навіть без потужностей Абсінту, штучним інтелектам відомі подробиці свого, людського та фізичного майбутнього принаймні на двісті років уперед із точністю