Ruslan B - Ціна помилки, Ruslan B

– Радик! Що ти тут робиш? Невже ти теж мертвий!?

– Ні, я живий. Ніби живий – якось не впевнено відповідає він – А ти що тут робиш?

       Я? Я давно мертва. Я вбила все, що ти любив і тепер тут чекаю на тебе. Я мучусь тут бо вкрала життя. Знищила три молодих життя І несу покарання. І буду нести доти – доки ти мене не пробачиш.

– За що? Я …

– Я тобі збрехала тоді! … Я знаю, що ти мене не навидиш. Знаю, що через мене ти став іншим. Якою я була дурна. Я знаю – ти любив мене. Ти хотів щоб все було гаразд. Але я тебе не дочекалася…

– Той що? Я не жаліюсь ні на що…

– Я тебе втратила…Я стала сучкою...Я вбила дитину … А потім сама покінчила з життям… Радик…Я втратила все …Абсолютно все…

      І вона плакала. Плакала але сліз не було. Він дивився на Вероніку і розумів- колись він любив цю людину. Але чи любить він її зараз? Радик не відчував уже нічого. І хоч це був страшний сон. Сон, котрий кошмаром бучив його вже кілька тижнів – все одно він не відчував нічого. Тепер ця людина була йому чужа. Просто чужа. Дуже далека. Просто так ніби не знайома людина.

      Радик прокинувся. Він був весь мокрий. Знову холодний піт. Знову те саме. Чому? Дивне питання. Все ж як не як сон. Ні, Радик не вірив у сни. Звичайно, він взагалі тепер у мало що вірив. Все це було для нього лише страшним сном. Радик відкрив очі. Біля нього спокійно лежала Патриція. Вона поглянула на нього і спокійно спитала:

– Ну що, знову те саме? Давай підемо до психолога?

– Куди? Ні навіщо? – з просоння спитав Радик – Я що, по твоєму, псих?

– Про що ти говориш….Ну ти ж мучишся…

– Ні. Хто тобі сказав. Я просто так міцно сплю…

      Це було не вперше. Чого боятися? Звичайно чого боятися якщо ти публічна особа? Цікаво, а що скажуть інші – ось він справжній страх і залежність. І ця залежність ставала що раз то сильнішою. Було боляче. Але виносити це Радик боявся. Він боявся показатися слабким перед іншими, перед Патрицією, перед собою. Він торкнувся устами руки Патриції. Дівчина відчувала на руці його подих, теплоту, його доторки. Вона закрила очі і розслабилась. Радик був вперто ненаситним.

       Йому було завжди мало. Мало любові, мало ніжності, тепла, мало ненависті і пристрасті. Ця нестача ніби була чимось спровокована. Але ніхто не міг вгадати чим. Він мінявся на очах.