Скотт Ферріс - Інґа

ви написали такі жахливі рядки “…але якщо ви хочете повністю розірвати старі зв’язки…” Мо («Мамо»), люба, як ви можете? Любов до Інґи і вас завжди житиме в мені. Вона не може зникнути… Звісно, у нас траплялися непорозуміння — можливо, всі через ревнощі до Інґи, яку ми обоє дуже любимо, — але особлива ніжна частина мого серця завжди була вашою»{943}.

Тепер, з новою родиною, яку потрібно утримувати, МакКой повернувся до справ. Він пробував себе на радіо в Нью-Йорку, але знав, де точно зможе заробити грошей. У 1948 році сім’я переїхала до Каліфорнії, де Інґа народила другого сина — Теренса. У 1950 році МакКою довірили телешоу на каналі KTLA у Лос-Анджелесі, в якому він розповідав історії про Дикий Захід із особливим наголосом на темі корінних американців. Багато з індіанців виступали в цьому шоу, виконуючи старовинні танці та демонструючи інші забуті традиції. Разом із МакКоєм шоу вів нібито корінний американець, актор на ім’я Коуді Залізні Очі; лише згодом стало відомо, що насправді він був італійським іммігрантом з Луїзіани.

У 1952 році шоу МакКоя почало виходити на дочірньому CBS лос-анджелеському каналі — KNXT, і він отримав премію Еммі за свою роботу (вже без другого ведучого), в якій «розповідав глядачам справжні історії Заходу»{944}. Попри схвальні відгуки критиків у наступному сезоні шоу втратило спонсора і його закрили. Особисто для МакКоя це стало благословенням.

Поставши перед потребою заробляти на хліб, він відродив свої заняття з 1930-х років — недовговічне тоді шоу «Дикий Захід» і тривалішу співпрацю з цирками Ringling Bros, та Barnum & Bailey. Тепер МакКой працював у цирку Kelly, Miller Brothers, а згодом приєднався до команди Carson and Barnes (хоча знайшов час зіграти у двох вестернах і в епізоді «Навколо світу за 80 днів»).

Це були «хороші роки», згадував МакКой. Кожного літа Інґа з синами долучалися до цирку, і хлопці виступали клоунами в костюмах, пошитих мамою власноруч. Los Angeles Times писала, що у них «ідеальна літня робота», але Рон і Террі зізнавалися, що хотіли б повернутися до школи. Їм подобалося заробляти, але можливостей витратити гроші було замало, бо вони мусили прокидатися о п’ятій ранку щодня і допомагати цирку переїхати у нове місто{945}.

І хоча влітку МакКої були разом, батько решту року, сім місяців, подорожував з трупою без них. Для Інґи це не стало новим. Її знову залишили саму, доки коханий чоловік втілював у життя свою мрію. У Каліфорнії, серед старих друзів і поруч із матір’ю, відсутність МакКоя була ще стерпною. Але все це змінилося після переїзду в Аризону, особливо коли їй відмовили у ранчо, про яке вона так мріяла.

Чоловік, який був частиною цієї мрії, — Джек Кеннеді, теж збирався одружитися, хоча Інґа надалі панувала в його в думках, аж він ледь не скасував своє весілля.

Розділ 69
Джек і Джекі (й Інґа)

Під час відпустки на півдні Франції у серпні 1953 року 36-річний Джек Кеннеді зустрів вродливу білявку зі шведської родини аристократів — Ґуніллу фон Пост, якій щойно виповнився 21 рік. Того дня Джек і фон Пост разом вечеряли і танцювали. Через годину, коли вони милувалися зірками над Середземним морем, Джек сказав: «Сьогодні я закохався в тебе». Він зізнався, що наступного місяця мусить одружитися з Жаклін Був’є, але запевнив: «Якби я зустрів тебе місяцем раніше, то скасував би весілля»{946}.

Коли Інґа була непевною стосовно майбутнього з МакКоєм, вона віддалася Джекові. Натомість Джек, зовсім не у захваті від перспективи одруження із Джекі, віддався копії Інґи. З огляду на те, що Джек ганявся за всіма жінками, таке твердження може здаватися помилковим, але існує кілька натяків на те, що коли він зустрів фон Пост, то побачив Інґу, і не через спільність їхнього скандинавського походження. Глибина почуттів Джека до фон Пост зовсім не відповідала часу, який вони провели разом, що вказує на те, що Джека накрили емоційні спогади з давнього минулого.

Фон Пост відмовилася спати з Джеком того ж дня, коли вони познайомилися, і, попрощавшись, вважала, що вже більше його не побачить. Але у березні вже півроку одружений Джек не полінувався розшукати фон Пост і благав її про ще одне побачення. Проблеми, насамперед зі здоров’ям, заважали йому побачити фон Пост до серпня 1955 року — аж через два роки після їхньої першої зустрічі. Вони провели пристрасний тиждень, а потім рік чи два листувалися, але ще одне заплановане побачення так і не відбулося.

Коли вони були разом, фон Пост зауважила, що Джек «весь час говорив про Париж» — улюблене місто Інґи; фон Пост ніколи там не була. Якось Джек запропонував зустрітись у Копенгагені — місці народження Інґи, хоча Стокгольм у рідній фон Пост Швеції був ближче{947}. Джекова манера поведінки з фон Пост нагадувала його ставлення до Інґи. Вона зауважила, як й Інґа, потребу Джека у «безумовному коханні» і в «комусь, хто любитиме його однаково за слабкі і сильні сторони»{948}. Коли вони з фон Пост нарешті кохалися, Джек сказав їй: «Я почуваюся, наче став вільним»{949}.

Але фон Пост не була Інґою, і різниця у стосунках Джека з цими жінками підкреслює глибину його зв’язку з коханкою з минулого. Його листи до фон Пост, на відміну