Юрій Володимирович Сорока - Хотин

class="p1">Максим ухопив її в обійми і зазирнув в очі.

— Ти ще не передумала?

— Про що?

— Ти їдеш зі мною?

Юстися зітхнула і сховала обличчя у нього на грудях.

— Звичайно, соколе мій ясний, їду. Як же я без тебе?

— Можемо завтра вирушати?

— Навіть повинні. Олена залишиться тут і передасть усе матері Грабовського. Я вже домовилася з нею про це дуже давно. Зараз вона пакує мої речі… А крім того, якщо ще трохи зачекаємо, то ми можемо гірше перенести таку далеку дорогу.

— Про що ти?

Юстися повільно підняла очі на Максима. На її обличчі з'явився загадковий і разом з тим щасливий вираз. Оголена, у примарному світлі свічок, серед дзеркал, важких килимів і сукняних завіс, серед білих простирадл, вона здавалась особливо прекрасною.

— У нас буде дитина, Максиме! — прошепотіла вона.

Максим підхопив її на руки і поніс по кімнаті. Захопленими очима дивився на її витончене тіло і тільки й зміг промовити:

— Ясочко, кохаю тебе, кохаю…

А потім упав з нею на перини, і вони з'єднались у шалених обіймах…

Коли ранок зазирнув за високі стіни похмурої фортеці, позолотивши її давно забутим сонячним сяйвом, по дорозі на Бар мчали три вершники.

Вишикувавшись у ряд, вони ніби застигли на тлі сонця, що сходило, купаючись у його щедрих, як для осені, променях. По обидва боки їхали широкоплечі, затягнуті у червоне сукно жупанів козаки. Вітер тріпотів прапорцями на довгих ратищах, а позаду, мов крила казкової птиці, розвівалися відкинуті рукави. Третьою була струнка, одягнута в чоловічий одяг, жінка. Умілою рукою вона тримала повід вороного коня і з насолодою підставляла обличчя свіжому струменю вітру. Вони, не поспішаючи, минали пагорби й порослі очеретом долини, ліси й гаї, які вже берегли на собі гарячу печатку осені. Про щось весело розмовляли. Зачаровано поглядали на нескінченні простори країни, яка щойно уникла страшної загрози. Загрози, що про неї не всі й знали. А хто знав, скоро забув, занурившись у часи українських славних літ.

Примечания

1

Кульбака — сідло.

2

Потебеньки — шкіряні поли, що їх чіпляли з боків кульбаки.

3

Рондик — збруя бойового коня.

4

Бейлербей (тур.) — намісник султана у провінції.

5

Братко — пшенична каша з пшеничним тістом.

6

Селямлик — чоловіча половина будинку в мусульман.

7

Куша — зброя, що має форму лука для метання стріл.

8

Новик, або молодик — так козаки називали людей, які недавно пристали до війська й ще не зовсім опанували військову справу.

9

Бастардова кольобрина — польова довгоствольна гармата, калібру 10 см.

10

Серпентина — залізна гармата довжиною 1,6–1,9 м, калібру 5—11 см. Назву отримала від прикрас на стволі у формі переплетених змій.

11

Яничарка — рушниця.

12

Пастрема — в'ялена баранина.

13

Моноксил — човен, що його видовбували із щільного дубового стовбура.

14

Ave Caesar, morituri te salutant! (лат.) — «Живи, Цезарю, на страту роковані тебе вітають!» — цими словами вітали римського імператора гладіатори, виходячи на арену.

15

Акинджії — передові загони турецької армії, що, наводячи страх, знищували все на своєму шляху.

16

Бюлюк (тур.) — загін.

17

Kayк (тур.) — капелюх.

18

Бюлюк-паша — командир загону.

19

Pereat mundus, fiat justitia (лат.) — правосуддя має відбутися, хоч би загинув світ; правосуддя понад усе.

20

Dominus vobiscum (лат.) — хай допоможе Бог.

21

Байрактар (тур.) — прапороносець.

22

Сераскир (тур.) — командир.

23

Онбаша (тур.) — десятник.

24

Лядунка — сумка для патронів.

25

Галас — одна з тактик бою запорізьких козаків, коли козаки билися, змішавшись із ворогом.

26

Фалькон, серпентина, кольобрина, нотшлянга — старовинні гармати.

27

Дуті стрільна — старовинні розривні гранати.

28

Козаки Лісовського — козацький підрозділ у складі польського війська, який і після смерті ватажка Лісовського носив його ім'я.

29

Посполите рушення — народне ополчення.

30

Шарфмиця — гармата калібру 34,5 см.

31

Бакун — сорт тютюну.

32

Понт Евксинський — давньогрецька назва Чорного моря.

33

Чорбаджия (тур.) — старшина, офіцер.

34

Аджем-оглани (тур-) — християнські хлопчики, що з них у спеціальних школах готували яничар.

35

Загреб — корж, що його готували у попелі загорнутим.

36

Каракулучі — лейтенант яничар.

37

Чарухи (тур.) — постоли.

38

Щєрба — рідко зварена мука на риб'ячій ющці.

39

Сирно — стіл.

40

Шмигівниця — великий віз, що на ньому ставили малу гармату, а поруч з нею або під возом — кілька гаківниць. У Західній Європі це мало назву «орган».

41

Джеббе (тур.) — накидка.

42

Xарба (тур.) — спис.

43

Халавуз (тур.) — стражник.

44

Тезекере (тур.) — перепустка, пароль.

45

Кафер (тур.) — невірний.

46

Айран (тур.) — кисле молоко, розведене водою.

47

Саз (тур.) — струнний музичний інструмент.

48

Креси (пол.) — окраїни.

49

Рихва — вістря стріли.

50

Гениш-ачерас (тур.) — начальник яничарського корпусу.

51

Кизляр-агаси (тур.) — дослівно — дівочий начальник, головний євнух султанського гарему, надзвичайно впливова особа в Османській імперії.

52

Триангула — одна з тактик побудови рухомого табору, коли вояки, утворюючи рівносторонній трикутник з возів, займали оборону за ними.

53

Status quo ante bellum (лат.) — стан речей перед війною.

54

Оригінальний текст мирної угоди у викладі очевидця подій Мацея Титлевського і перекладі Самійла Величка.