Дмитро Васильович Стус - Василь Стус: життя як творчість
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
1977 рік
11 січня. За добу до закінчення терміну ув'язнення Василя Стуса взято на етап до місця заслання.
Січень. Характеристика на в'язня Стуса В. С., підписана начальником табору ЖХ-385/19 Нікуліним та начальником загону Хлєвіним: «Стус… проявил действия, оскорбляющие представителей администрации мест лишения свободы (систематически писал жалобы клеветнического содержания), за что 25 марта 1974 года запрещались покупки продуктов питання на один месяц; 14 апреля 1975 года объявлен выговор; 30 апреля 1975 года лишен очередного свидания; 21 июля 1975 года объявлен выговор; 8 июля 1976 года лишен права покупки продуктов питання на один месяц; 14 июля 1976 года выдворялся в ШИЗО на 14 суток; 19 июля 1976 года лишен очередного свидания; 28 августа 1976 года лишен очередного свидания; 23 августа 1976 года лишен права покупки продуктов питания на один месяц; 30 августа 1976 года выдворялся в ШИЗО на тринадцать суток; 10 ноября 1976 года выдворялся в ШИЗО на тринадцать суток… Систематически пишет жалобы в различные инстанции, в которых излагает клеветнические измышления в адрес политики партии и Правительства СССР, не скрывает своей злости и ненависти к советской действительности».
5 березня. Поет прибув у селище ім. Матросова Маґаданської области.
6 березня. В. С. Стуса зараховано учнем «проходчика горного подземного участка на рудник им. Матросова Союзного производственного объединения „Северовостокзолото“ МЦП СССР».
15 червня. Поета переведено на роботу машиністом 3-го розряду гірничої підземної дільниці.
20 серпня. Внаслідок нещасного випадку — сусід по кімнаті пішов на зміну, не залишивши ключів від кімнати гуртожитку, і поет після зміни не міг туди потрапити, а тому спробував залізти в кімнату через кватирку і зірвався з другого поверху — перелом п’яточних кісток обох ніг. Два місяці лікарні.
1978 рік
10 лютого. 10-годинний обшук у кімнаті в зв'язку зі справою Л. Лук'яненка. Триденний допит в Усть- Омчузькому районному відділі КДБ. Загрози 15-денним арештом за те, що під час обшуку В. Стус назвав «поліцаями» міліціонерів і кагебістів, які порпалися в його приватних речах і паперах. Шантаж новим терміном ув'язнення.
16 лютого. Телеграма В. Стуса А. Сахарову: «Протестуя против осуждения Василя Овсиенко, требуя его освобождения и наказания виновников судебной фабрикации, начинаю политическую голодовку».
Серпень. Триденна голодівка з вимогою отримати дозвіл вилетіти в Донецьк, щоб попрощатися з смертельно хворим батьком. Голодівку в підтримку цих вимог оголосили Ігор та Ірина Калинці та Вячеслав Чорновіл.
Василь Стус став почесним членом Лондонського ПЕН-клубу.
1979 рік
Серпень. Повернення із заслання до Києва.
Василь Стус вступає в Українську Гельсинську спілку.
22 жовтня. В. Стус починає працювати формувальником 2-го розряду в цеху лиття Київського заводу по ремонту та виготовленню засобів механізації будівництва ім. Паризької Комуни.
7 грудня. Над Василем Стусом на рік встановлено адміністративний нагляд.
1980 рік
11 січня. Не витримавши великих фізичних навантажень, В. Стус звільнився «за власним бажанням» з роботи на заводі ім. Паризької Комуни.
1 лютого. В. Стуса зараховано учнем намазувальника затяжної кромки на конвеєр Київського виробничого взуттєвого об'єднання «Спорт».
2 жовтня. Київський міський суд засудив особливо небезпечного рецидивіста Василя Стуса на 10 років таборів посиленого режиму і 5 заслання. Останнього слова підсудному сказати не дали. «Палачі! Ви мені не дали навіть останнього слова!», — вигукнув поет, коли його з викрученими руками спеціальний наряд тягнув до виходу з судової зали. Останніми словами, які почула його дружина, були: «И вы не смоете всей вашей черной кровью поэта праведную кровь!»
12 жовтня. Звернення академіка А. Д. Сахарова до учасників Мадридської наради для перевірки Гельсинських угод і керівникам країн — учасників Гельсинського акту: «1980 год ознаменовался в нашей стране многими несправедливыми приговорами и преследованиями правозащитников. Но даже на этом трагическом фоне приговор украинскому поэту Василю Стусу выделяется своей бесчеловечностью… жизнь человека ломается без остатка — как расплата за элементарную порядочность и нонконформизм, за верность своим убеждениям, своему „я“. Приговор Стусу — позор советской репрессивной системе.
…Я призываю коллег Василя Стуса — поэтов и писателей во всем мире, своих коллег — ученых, „Международную амнистию“, всех, кому дороги человеческое достоинство и справедливость, выступить в защиту Стуса… Приговор Стусу должен быть отменен…»
1981 рік
Весна. Остання зустріч із рідними.
1982 рік
У 65 числі «Хроники текущих событий» у розділі «Новости самиздата» в перекладі на російську надруковано нотатки Василя Стуса під назвою «З таборового зошита».
Василь Стус став лавреатом Міжнародної літературної премії «Amnesty International».
1983 рік
6 січня. На Різдво Стуса кинуто до карцера.
10 січня. За передачу і публікацію нотаток «З таборового зошита» Василя Стуса додатково покарано роком камери-одиночки зі зниженням норми харчування.
З ТАБОРОВОГО ЗОШИТА
ЗАПИС 1
Отож, п'ятого березня я прибув на Колиму. Позаду залишилося 53 дні етапу, майже два місяці. Згадую камеру челябінської тюрми з натовпами тарганів по стінах; надивившись на них, я чув, як свербить усе тіло, і потім — новосибірська пересилка, перебута разом з В. Хаустовим, страшна іркутська тюрма — мене вкинули в камеру з бічами-аліментщиками: вошиві, брудні, отупілі, вони розносили дух периферійної задушливої волі, від чого хотілося вити вовком: виявляється, і так можна жити, і так мучитися тюремною скрутою. П'яні наглядачі Іркутська — ніби вихоплені з когорти жандармів-самодурів часів Миколи І чи Олександра II. Один з них мало не побив мене за те, що я сказав уголос про його брутальне поводження. Нарешті, Хабаровськ, і по тому — пасажирський літак, де вільні й невільники розділені рядами крісел: тут уже соромитися нікого. Мене скували наручниками із якимсь рецидивістом, і так ми перебували дві години льоту.
Аж ось і Колима. Холодне низьке небо, маленька тюрма на якомусь вигоні, порівняно добра страва і тепла тьмяна одиночка. Після прожарки можна було терпіти свій одяг. Викликав начальник тюрми: він нібито ніколи не бачив політв'язня.
За кілька днів воронок з буржуйкою всередині докинув мене до Усть-Омчуга. Це 400 кілометрів од Магадана. Кинувши до камери КПЗ і протримавши кілька днів, мене викликали до начальника міліції Переверзєва, і той заявив, що працюватиму я на рудні ім. Матросова шахтарем, житиму в гуртожитку в кімнаті ч. 6, а що я поскаржився на нездоров'я, то обіцяв показати лікарям. За яких 20 хвилин мене оглянули лікарі; всі заявили, що я здоровий.
Увечері 5 березня мене привезли до селища. В кімнаті, наче сподіваючись мене, сиділо кілька п'яних молодиків і пили горілку.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Василь Стус: життя як творчість», після закриття браузера.
