Джоан Роулінг - Убивчий білий, Джоан Роулінг

Робін; почулися звуки переміщення,— вибач... Корморане, я тут зійду, бачу ряд таксі...

— Гаразд. Ти чудово сьогодні попрацювала. Подзвоню тобі завтра — тобто вже сьогодні.

Коли Робін поклала слухавку, Страйк опустив цигарку в попільничку, повернувся до спальні, зібрав з підлоги розкидані аркуші й відніс їх до кухні. Незважаючи на те, що чайник тільки-но закипів, Страйк узяв з холодильника пиво, сів за стіл з папкою і, схаменувшись, трохи прочинив вікно, щоб у приміщенні, де він курить, було свіже повітря.

Служба у військовій поліції привчила Страйка групувати допити і знахідки за трьома категоріями: люди, місця, речі — і перш ніж заснути, Страйк організовував матеріали зі справи Чизвелла згідно з цим принципом. Тепер він розклав аркуші з папки на кухонному столі та знову взявся до роботи, а прохолодний нічний вітерець, насичений бензиновими вихлопами, ворушив кутики фотографій і аркушів.

— Люди,— пробурмотів Страйк.

Перед сном він склав перелік людей, які найбільше цікавили його у зв’язку з Чизвеллом, а тепер бачив, що підсвідомо розмістив імена за ступенем участі в шантажі небіжчика. На вершині переліку опинився Джиммі Найт, далі — Ґерайнт Вінн, а далі — поплічники першого й другого: Флік Пурдью та Аамір Маллік. Наступною він записав Кінвару, яка знала про шантаж і знала, чим саме чоловіка шантажують; потім — Деллу Вінн, що наклала заборону і не дозволила шантажу потрапити в газети, проте про її участь у справі до цього Страйк нічого не знає. Наступний — Рафаель, який за всіма свідченнями нічого не знав ані про давній вчинок батька, ані про сам шантаж. І в кінці переліку — Біллі Найт, який мав стосунок до шантажу тільки через кровний зв’язок з головним шантажистом.

«Чому,— спитав себе Страйк,— я записав імена саме в такому порядку?» Доведеного зв’язку між шантажем і смертю Чизвелла немає, хіба що тільки загроза оприлюднення невідомого злочину таки змусила Чизвелла накласти на себе руки.

А тоді Страйкові спало на думку, що коли перекрутити список догори дриґом, виникає інакша ієрархія. Тоді на верхівці опиняється Біллі — безсторонній шукач не грошей чи чужої ганьби, а правди й правосуддя. У цій зворотній ієрархії на другому місці опинявся Рафаель зі своєю дивною і неправдоподібною (як на Страйка) історією про наказ їхати до мачухи в ранок батькової смерті: Генрі Драммонд неохоче визнав, що там були якісь таємні шляхетні мотиви, але які? Третє місце посіла Делла — загальна улюблениця, жінка бездоганних чеснот, чиї справжні думки й почуття щодо чоловіка-шантажиста і його жертви лишалися незбагненними.

Читаючи перелік навпаки, Страйк бачив, як зв’язок кожного підозрюваного з небіжчиком ставав чимдалі менш глибоким, побіжнішим, аж поки список не закінчився Джиммі Найтом, який просто вимагав сорок тисяч фунтів.

Страйк усе проглядав і проглядав список, ніби чекав побачити між своїм гострим щільним почерком щось неочікуване — так тривимірний образ постає зі скупчення кольорових крапок. Але на думку спало лише одне — що в цій справі щось незвичайно багато пар: подружжя й коханці — Ґерайнт і Делла, Джиммі та Флік; сестри й брати — Іззі та Фіззі, Джиммі та Біллі; дует спільників-шантажистів — Джиммі та Ґерайнт; і поплічники кожного з шантажистів — Флік та Аамір. Складалася навіть квазібатьківська пара з Делли й Ааміра. І лишалося двоє людей, яких у пару об’єднувала ізольованість від решти членів тісного родинного кола: вдова Кінвара і Рафаель, небажаний син-чужинець.

Страйк несвідомо постукав ручкою по записнику, міркуючи. Пари. Вся історія почалася з пари злочинів: Чизвелла шантажували, Біллі заявив, що став свідком дітовбивства. Від самого початку Страйк намагався відшукати зв’язок між ними, не вірячи, що то дві окремі справи, хоча на перший погляд зв’язок між ними проглядав лише у кровній спорідненості братів Найтів.

Перегорнувши сторінку, він переглянув нотатки під заголовком «Місця». Кілька хвилин поміркувавши над власними записами про питання доступу до будинку на Ебері-стріт і місцеперебування (подеколи невстановлене) підозрюваних на момент Чизвеллової смерті, Страйк зробив позначку: не забути, що Іззі досі не передала йому контактів Тіґан Бутчер, стайничої, яка може підтвердити, що коли Чизвелл у Лондоні задихався в поліетиленовому пакеті, Кінвара була вдома, у Вулстоуні.

Він знову перегорнув сторінку: «Речі»,— і тоді відклав ручку і розклав зроблені Робін фото, зробивши колаж з місця злочину. Придивився до золотого спалаху в кишені мерця, тоді до зігнутої рапіри в затіненому кутку.

Страйкові здавалося, що ця справа просто засмічена речами, які опинилися в дивних місцях: рапіра в кутку, пігулки «лахесіс» на підлозі, дерев’яний хрест із кропив’яної хащі на дні лощовини, балон з гелієм і гумовий шланг у будинку, де зроду не бувало дитячих святкувань... але його утомлений мозок не бачив тут ні відповідей, ні алгоритмів.

Урешті-решт Страйк допив пиво, поцілив порожньою бляшанкою у смітничок на тому боці кухні, розгорнув чисту сторінку записника і почав писати перелік справ на неділю (дві години якої уже минули).

1. Подзвонити Вордлу.

Переслати записку з квартири Флік.

За можливості спитати про новини в розслідуванні.

2. Подзвонити Іззі.

Показати записку.

Спитати: чи знайшли затискач Фредді?

Де шукати Тіґан?

Номер Рафаеля.

Якщо можл., номер Делли Вінн.

3. Подзвонити Барклею.

Повідомити новини.

Хай знову слідкує за Джиммі та Флік.

Коли Джиммі відвідує Біллі?

4. Подзвонити в лікарню.

Спробувати потрапити до Біллі, коли Джиммі немає.

5. Подзвонити Робін.

Хай влаштує розмову з Рафаелем.

6. Подзвонити Деллі.

Спробувати домовитися про зустріч.

Трохи подумавши, Страйк дописав ще один пункт:

7. Купити чай/пиво/хліб.

Потім Страйк навів лад у папці Чизвелла, викинув уміст переповненої попільнички у смітник, ширше відчинив вікно, впускаючи холодне свіже повітря, і пішов у туалет, почистив зуби, вимкнув світло і повернувся до спальні, де так і жевріла самотня лампа.

Утома й пиво послабили його захист, і спогади, що їх Страйк хотів би поховати, пробралися у свідомість. Роздягаючись і знімаючи протез, він раз у раз повертався до кожного слова, яке сказала йому Шарлотта за тим столиком на двох у «Франко», пригадував вираз її зелених очей, аромат «Шалімару», що долинав до нього крізь часниковий дух ресторану, її тонкі білі пальці, що гралися хлібом.

Страйк заліз у ліжко між холодні простирадла і, заклавши руки за голову, лежав і дивився в морок. Він і хотів би лишитися байдужим, але насправді його самолюбство роздулося на думці, що

Шарлотта читала про всі справи, на яких він зробив собі ім’я, що думала про нього в ліжку з чоловіком. Однак здоровий глузд і досвід уже