Олена Домова - Тілоохоронець Горгони, Олена Домова

- Особливого ставлення?

- Він вам подобається, а ви йому, це видно голим оком, - почав дратуватися капітан. Невже вона така дурна, що не розуміє очевидних речей?

- Не кажіть дурниць! Сашко просто добра та ввічлива людина. Жодного разу жодних зазіхань... Та й я не схвалюю романтики на робочому місці.

- Що поробиш. Виходить, ми всі помилилися. І я, і викрадачі. Звісно, є варіант, що вся ця ситуація не має до вас жодного відношення. В будь-якому разі, все невдовзі з'ясується, коли з вами або вашим батьком спробують зв'язатися.

- Щоб вимагати викуп?

- Щоб зупинити його роботу...

Макс ледь не сказав "пригрозивши наслідками", але вчасно відсмикнув себе. Навіщо її лякати? Краще сподіватися, що хлопця не стануть калічити чи вбивати. Зрештою він вже навіть не третя сторона, а так збоку приліпився.

Але Юля й сама розуміла ризики для свого підлеглого. І, як не хотілося їй це визнавати, змирилася.

"Все ж таки я бездушна сволота", - з сумом подумала вона, пригадуючи слова своєї останньої, тепер уже колишньої, подруги. Від усвідомлення цього стало гидко, але найгірше було те, що цей неандерталець "беріг її почуття", не проговорюючи очевидне - Сашка в будь-яку мить можуть вбити.

- Коли будуть встановлювати камери? - перестрибнула вона на нову тему, дратуючись на себе.

- Вже мають бути тут. Забув вчора вашу охорону повідомити.

На підтвердження його слів, телефон чоловіка задзвонив. Невдовзі до квартири увійшли двоє чоловіків.

Юлія Володимирівна, від гріха подалі, пішла до своєї кімнати збиратися на роботу. Не готова вона була бачити, як паплюжать її особистий простір. Поки наносила макіяж, думала, коли це вона встигла перетворитися на маніячку, схиблену на недоторканності власної квартири. Чи виникла патологія після розлучення, чи ще під час нещасливого шлюбу, не важливо. До психолога записатися все одно потрібно. Аби тільки трішечки часу віднайти.

Під дивні невеселі думки привела себе до ладу, вийшла з кімнати. В квартирі вже на всю велося прибирання, гудів портативний пилосос в передпокої, розставлялися на свої місця предмети у вітальні. Пан Кирієнко під керівництвом того, хто наводив порядок у вітальні, щось клацав в ноутбуці.

Юля пройшла до передпокою й дістала з сумочки свій записник. Хотіла, як завжди, зайнятися вивчення планів, сидячи на дивані у вітальні, але під пильним поглядом співробітників "органів" почувалася незатишно. Хоч насправді ніхто пильно її не розглядав, так кинули оком кілька разів та нове обличчя, привіталися й продовжили займатися своїми справами.

Черговий зірваний ритуал збирання викликав роздратування, але доводилося терпіти й відчайдушно зображати, що наявність незнайомців ані трішечки їй не заважає.

Нарешті гармидер було подолано, й чоловіки попрощалися з присутніми. Зробили все швидко, ще до приїзду машини, що не могло не радувати директорку з продажів. Й тільки зараз вона згадала, що її водій пропав. Хто ж тепер возитиме її до роботи й назад?

Думки перервав Максим Євгенович.

- Усе готове, можемо їхати.

- Й тільки зараз жінка здогадалася поглянути на годинник. Майже восьма, робочий день повинен от-от початися. А запізнення для пані Середи було неприпустиме.

- Через ваші камери весь день котові під хвіст, - прошипіла вона гадюкою й поспішила до виходу.

- А чого ви чекали? Хлопці й так все швиденько та чистенько зробили, - стрімко рушивши за підопічною, обурився охоронець.

Він ледве встиг притримати її за плече біля виходу з квартири й роздратовано промовив, проходячи вперед:

- Я. Завжди. Виходжу. Перший, - виділив кожне слово.

Мовчки спустилися й пройшли до машини. Максим заліз всередину та відчинив пасажирці передні дверцята. Пані Середа мовчки сіла.

На півшляху до офісу в охоронця задзвонив телефон. Макс запхав у вухо навушник й відповів. Говорив мало, лише зрідка підбадьорюючи співрозмовника словами типу "зрозумів" та "далі". Юля Володимирівна в розмову не вслухалася, зосередившись на краєвиді за вікном.

- Є новини, - звернувся до неї Макс, щойно завершив розмову. - Відеокамера, що знаходиться на одному з сусідніх будинків, зафіксувала, як на Сашка напали двоє чоловіків. Обличчя одного зі зловмисників потрапило в кадр. Тож є надія, що його ідентифікують.

- Не очікувала, що щось вийде, - чесно визнала Юлія Володимирівна. - Дякую, що тримаєте мене в курсі.

Пан Кирієнко мовчки кивнув. Невдовзі вони під'їхали до офісу, лишалося тільки знайти місце для паркування.