Вікторія Калінгер - Серце Дракона, Вікторія Калінгер

- Він не знав. Ніхто не зав. – Тихо промовила Мира. Її голос звучав хрипло. Дівчина хотіла підвестися, та в голові запаморочилося. Була ще надто слабкою.  

- Тихіше дівчинко. – Жінка підійшла до Мири. В руках вона тримала посуд з якоюсь рідиною. – Пий. Це додасть тобі сили.

Мира з підозрою подивилася на чашку, а потім на жінку, що тримала її в руках. В очах незнайомки дівчина побачила мудрість, тепло та розуміння. Тому, не вагаючись, принцеса почала жадібно пити. Вона і не уявляла, що її так мучила спрага.

- Ось і молодчина. – Посміхнулася жінка і пішла до столу, щоб поставити вже пусту чашу.

Дивно, та чомусь Мирі здалося, що жінка була набагато старшою, аніж виглядала насправді. Її голос був глибоким та віддавав давньою мудрістю. Хоча, перед собою дівчина бачила жінку років сорока. Досить вродлива, висока та струнка. Її довге, густе, волосся, в якому виднілися поодинокі пасма сивини, було заплетене в товсту косу.

- Скільки часу я вже тут? – Мира вже давно втратила лік часу.

Жінка сіла позаду принцеси. Ніжними рухами вона опустила сорочку дівчини і почала оглядати рани на спині, що вже починали загоюватися.

- Сьогодні вже сьомий день. – Розмовляючи, жінка легкими рухами взялася наносити на рани дівчини цілющу мазь. По кімнаті розлилися легкі аромати трав, що дивним чином заспокоювали. - Твій організм був виснажений. Рани запальними. Довго я з тобою намучилася, поки вирвала з рук темряви. Драган вже кілька днів не знаходить собі місця. Приходить сюди. Чекає коли ти нарешті прийдеш до тями. – На мить жінка замовкла, надягаючи на плечі дівчини сорочку. – Рани загоюються добре. Ось тільки шрами лишаться. – Тихо промовила вона.

- Шрамів я не боюсь. – так само тихо відповіла Мира.

- Ти маєш рацію, принцесо. Шрами не є страшними у нашому житті. Вони лиш сліди, залишені нашою непокорою та не бажанням схиляти голову перед тим, що так нам не властиво.

Жінка підвелася, і пішла до дверей. Вже біля виходу, вона промовила:

- Піду на кухню і скажу, щоб тобі приготували бульйон. Думаю, Неола зрадіє, дізнавшись, що ти нарешті прокинулася. А ще дам розпорядження, щоб тобі підготували гарячу ванну. Драган чекає зустрічі з тобою. Та й не личить принцесі з’являтися перед імператором Острова Семи Морів у такому вигляді. 

Двері за жінкою зачинилися, і Мира лишилася сам на сам зі своїми думками.