Анна Ліє Кейн - Крок за горизонт, Анна Ліє Кейн

– Хто? - не зрозуміла Емма, викладаючи переді мною на стіл папери. Я різко підхопилася на ноги, підбігла до дзеркала і поправила зачіску:

– Ітан.

- О, ні, - простогнала помічниця. - Зараз влаштує тут скандал. Менеджери з продажів весь попкорн на кухні з'їдять.

Не змовляючись, ми вискочили в коридор. Звідси відкривався вид на прозорі двері, через які можна було спостерігати за тим, що відбувається на рецепції. Завмерли й ошелешено дивилися на картину, що відкрилася нашим очам.

– Що це з ним? - запитала Емма, спостерігаючи за тим як мій чоловік спілкується з нашою адміністраторкою, а вона буквально тане під поглядом чоловіка. В Ітані щось невловимо змінилося. Справа була навіть не в тому, як він недбало розстебнув два верхні ґудзики сорочки, не в старій стильній шкірянці, яку він терпіти не міг, а в тому, як він тримався. Рівна постава, ввічливо-холодна усмішка і впевнений погляд.

- Гадки не маю, - видихнула, відчуваючи якесь дивне хвилювання.

Я була абсолютно впевнена в тому, що жодних ніжних почуттів чоловік у мене не викликає. Вчора я переконалася в тому, що він швидше бісить мене, ніж приваблює, але зараз раптом засумнівалася.

Ітан озирнувся довкола. Зіткнувся зі мною поглядом і… відвернувся, ніби не впізнав. Я здивовано кліпнула і повернулася до кабінету. Натиснула кнопку зв'язку з рецепцією:

- Пусти його, - потім звернулася до Емми: - Проведи Ітана до третьої переговорної, будь ласка.

Помічниця кивнула, а я набрала номер Ентоні та попросила приєднатися до мене у розмові з чоловіком.

У тілі з'явилося дивне тремтіння, ніби я йшла на зустріч з незнайомцем, а не з людиною, яку знала сім років. Неприємне відчуття вкритих крижаною кіркою органів не давало нормально зосередитися, тому в переговорну я увійшла з не найблагодатнішим виглядом.

Ітан стояв біля вікна, схрестивши руки на грудях і розглядав місто. Почувши мої кроки, він обернувся і повільно вивчив мене поглядом. Оглянув туфлі на шпильці, голі ікри, спідницю-олівець, просту блузку і потім зупинився на обличчі. Від такої уваги я ледь не почервоніла, як школярка. Було в його очах щось чуже, владне і… я ледь не запнулась об власну ногу, згадавши сон та красеня-короля.