Ольга Обська - Мені не потрібен чоловік! Що значить, ви наполягаєте?!, Ольга Обська

Фантазія машинально включилася, намагаючись пояснити, чому господар перед тим, як покинути крамницю, навів порядок у спальні. Але відповідь прийшла пізніше, ніж Яна заглянула за ширму.

Від подиву вона мало не скрикнула. Там дійсно стояло ліжко. Але не порожнє! На ліжку поверх покривала лежав чоловік. Ноги були злегка розкинуті, руки підкладені під голову. Поза людини, впевненої в собі. Верхню частину його обличчя чомусь приховувала маска з темної тканини. Широка грудна клітка ритмічно здіймалася, очі були закриті — він спав. І лише той факт, що чоловік тимчасово у відключці, трохи вгамував зародження паніки.

Перша думка, яка прийшла в голову — а раптом це і є майже-чоловік? Дивна, звичайно, версія, але не дарма ж Яна письменниця. Все за законом жанру: ти від нього біжиш-біжиш, тікаєш-тікаєш, прибігаєш в далеку далечінь, а він там на тебе вже чекає.

Чи можна було цю версію прийняти за правдоподібну? Цілком. Прочитавши лист з відмовою, Моріс міг в люті кинутися в погоню. Але як він дізнався, де шукати Яну, якщо вона попросила тітоньку і повіреного мовчати? Застосував темний дар? Цю версію не можна виключати. А як дістався до місця швидше за Яну? Дуже просто — скористався якимось більш швидким транспортним засобом, ніж екіпаж.

Хотілося б перевірити гіпотезу до того, як чоловік прокинеться, щоб бути готовою до всього. Але як перевірити? Нормальна дівчина повинна знати свого майже-чоловіка в обличчя. Але Яна не знала. Інформація, якою вона володіла, обмежувалася декількома пунктами. Він має важкий поганий характер. Він має сильний темний дар. Він має страшну таємницю. Виявити ці якості у людини, що спить, було вельми проблематично. Коли люди сплять, вони виглядають цілком миролюбними. Хоча саме цей екземпляр, навіть у стані відключки, здавався небезпечним. Високий, напевно, під два метри, сильний і міцний. Однак, це нічого не доводило.

Еге ж, Яні б знати якусь особливу прикмету. Шрам там або родиму пляму. Було, щоправда, дещо в цьому дусі. Вів'єн згадувала, що Моріс багатий і дуже привабливий. Хм... багатий? Ну, судячи з одягу, чоловік не бідний. На ньому були високі міцні шкіряні черевики — відразу видно, якісні. Біла сорочка хоч і з простої грубої тканини, проте мала білу рельєфну вишивку на рукавах — явно не з дешевих. Хоча, правду кажучи, Яна поки мала слабке уявлення про тутешню чоловічу моду і атрибути статусності. Вона і чоловіків майже не бачила, якщо не брати до уваги повіреного і кучера. От у земному світі, наприклад, який-небудь позолочений годинник швейцарської фірми або там краватка від Валентино — такі-сякі підказки. Та й то, чи багато хто відрізнить на побіжний погляд фірмову річ від підробки? А тут Яна і зовсім не орієнтувалася.

Вона помітила на правому зап'ясті чоловіка браслет. Смарагдовий ободок ледь помітно світився в темряві. Теж, напевно, річ не дешева. Але Яна не знала, що це — дрібничка, прикраса чи артефакт.

Залишалося перевірити незнайомця на останню прикмету — гарну зовнішність. Ось тут все зійшлося. Хоч частина його обличчя і була прихована маскою, але загальне враження скласти було можливо. Його риси здалися Яні привабливими. Різко окреслені вилиці, вольове підборіддя, густа шевелюра трохи хвилястого каштанового волосся. Незрозуміло, звичайно, що там з очима. Може, коли він їх відкриє, вона побачить дурний порожній погляд і мана спаде, але з закритими очима від нього на метр тхнуло грубим чоловічим шармом стародавнього вікінга.

І ось тут, коли в голову прийшла асоціація з вікінгом, несподівано народився здогад, який був ще яскравіший за попередній. А що як це не майже-чоловік, а хтось із дамарійців? Представник дикого гірського народу, що дуже рідко спускається в долини? Що як він пробрався в крамницю, щоб відшукати артефакт з обсидіану і повернути святиню свого народу туди, де її місце?

Тоді браслет на його руці можна пояснити. Здається, Яна читала, що всі дамарійці носять браслети-амулети, які символізують приналежність до того чи іншого роду.

І ще один момент на користь цієї версії. Лише дамарієць не побоявся б залізти в прокляту крамницю, бо йому не страшне прокляття обсидіану.

Як повинні виглядати дамарійці, Яна не знала. Однак її уява малювала саме когось на зразок незнайомця. Високий, кремезний, сильний. Накачаєшся тут, якщо постійно потрібно по горах лазити.

Вона навіть не знала, що б вважала за краще: щоб незнайомець виявився майже чоловіком або диким дамарійцем. Обидва варіанти не обіцяли нічого доброго. Але ким би він не був, не зрозуміло одне: навіщо він ліг тут спати???

Вона ще не встигла знайти відповідь на це питання, коли очі незнайомця несподівано відкрились і подивилися на неї.

 

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно