Ельма Кіраз - Танго наосліп, Ельма Кіраз

Стоячи перед дзеркалом у вбиральні, я намагалась поправити свою зачіску, яка трохи розтріпалась. Але що б я не робила, ці пасма все одно лягали так, як їм хотілося і цим все псували. Тому я просто повитягувала усі шпильки і тепер у мене були просто гарні локони, хоч гарними їх вже було важко назвати. Доходило вже майже до півночі, а Яна наче крізь землю провалилась. Ще й телефон свій умудрилась залишити в готелі. Я вже не на жарт хвилювалась за неї, бо від типа, у якого маска з рогами, можна було чекати чого завгодно. Вийшовши в зал, я почала пильно шуками очима свою подругу. І таки знайшла. У затишному закутку, вона сиділа на колінах у того козла, але він уже був без маски, і вони дуже палко цілувалися. Мене ледь не знудило від такого прекрасного виду, тому я рішуче підійшла до них і поплескала подругу по плечі.

— Яно…досить уже.

— М-м-м, що? — протягнула вона і обернулась до мене, — о, Еріка!

— Пішли, вже пізно. Треба додому.

— А це обов‘язково? Та і ти можеш йти. Я залишусь ще тут.

— Годі, — я потягнула Яну за руку і їй таки довелось встати та підійти до мене, — мені здається, ти вже достатньо сьогодні провела часу з отим…

— І що? — дівчина стала розлюченою, — тобі яке діло? Може я закохалася! Може я хочу бути з ним, а не з тобою! — вона почала кричати і на нас оглядались люди, — чого ти вічно пхаєшся у справи, які тебе не стосуються!?

— Тому що я знаю, чим усе це закінчиться для тебе. Знову будеш сидіти, плакати і заїдати усе це шоколадом. А я не хочу більше чути твоє ниття і бачити спухле обличчя від сліз. 

— Ти егоїстка! І думаєш тільки про себе. А мені зараз добре і плакати я точно не буду! Досить прикидатися, ніби ти хвилюєшся про мене. Ти сама ніколи не знала і не знаєш, що таке кохання, тому не лізь до моїх почуттів.

— Почуттів? — я розміялася, — яких почуттів, Яно? Ти кидаєшся на першого-ліпшого, що користується тобою, а потім кидає. Почуття, ага, вже.

— Іди геть, Еріко! — процідила крізь зуби Яна, — не хочу зараз тебе бачити.

— Ну і будь ласка, — я розвела руками, — але потім не приходь до мене і не плач, ясно!? — я сказала це надто голосно, але мені було байдуже. Розвернувшись на своїх підборах, пішла геть. Але я все одно знаю, чим це все закінчиться. Вона знов прибіжить і скаже, що я була права і він хотів від неї лише одного. Тільки мені набридло вислуховувати вже це все після сотні разів, коли я про це попереджала. Але для Яни секундна симпатія важливіша, ніж здоровий глузд. То ж нехай, мені вже байдуже. 
Коли я вийшла на вулицю, то подув трохи прохолодний вітер. Я потерла руки долонями і сварила себе за те, що не взяла нічого з верхнього одягу. Потім я зняла цю дурну маску, яка добряче мені набридла. Я тепер сумніваюся, чи хочу завтра йти на ту вечерю, бо вже зовсім немає ніякого настрою, ще й як мені їсти, якщо маска прикриває губи. Я викликала таксі і почала його чекати, стукаючи ногою по асфальту. Повз мене пройшла досить велика компанія людей, що також вийшли із залу і мені на мить здалось, що там був він, мій незнайомець. Але той чоловік теж зняв свою маску і це була зовсім не та моторошна, але така цікава посмішка. Потім вийшла також моя подруга із своїм кавалером.

— Не чекай мене, буду пізно, — коротко сказала Яна і махнувши рукою на прощання, кудись пішла з ним. Мені хотілось її вдарити або придушити, але це її життя і якщо вона так хоче поводитися, то нехай. Нарешті під‘їхало таксі і вже скоро я опинилась в готелі. 
Як тільки зняла свої туфлі, то аж закотила очі від задоволення, коли ноги доторкнулися до холодної плитки.  Також дуже сильно хотілося зняти сукню, але це треба було робити дуже обережно, адже ще два дні її доведеться вдягати, що мені не дуже подобається, бо ненавиджу одягати два дні підряд одне і те ж, тим більше, коли це стосується таких гарних і вишуканих речей. Акуратно поклавши сукню на диван, я попрямувала прийняти гарячу пінну ванну. Тепла вода розслабила моє тіло і я прикрила очі. В голові одразу ж з‘явилася нахабна посмішка маски і танець… момент, коли я доторкнулася до його шиї, коли він провів рукою по моїй нозі, коли гарячі пальці торкались спини… Я аж здригнулась від того,  які відчуття викликали у мене ці спогади. Тільки от я ніяк не моглп збагнути, що це таке зі мною відбувається. Абсолютно незнайомий чоловік, якого я навіть не бачила. Не може він викликати у мене зовсім ніяких відчуттів. Але чому ж тоді я так реагую на все, що з ним пов‘язано? Думаю, варто викинути всю цю дурню з голови. Впевнена, завтра на вечері його там і близько вже не буде. Не схожий він на стабільну і відповідальну людину. 
Загорнувшись в м‘який халат, я вийшла з ванни і попрямувала в коридор, де залишила свою сумочку. У ній від дзвінків розривався телефон. Глянувши на екран, я закотила очі.

— Слухаю вас, батьку.

— Ти вже зовсім здуріла, Еріко!? Скажи мені, будь ласка, здуріла чи ні?

— Що вже сталося? — з роздратуванням запитала.

— Я дзвоню до батька Яни і що він мені каже? Що дівчатка полетіли в Португалію!? Ти не думала хоча б мене попередити?

— Ой, теж мені, знайшов проблему. Ти не відпустив би мене, тому я нічого не сказала.

— Я бачив, скільки ти уже потратила там грошей. Так і кортить заблокувати тобі карту!

— Не хвилюйся, я знайду, як заробити гроші. Тут стільки чоловіків, — я засміялась і присіла на м‘яке крісло, закинувши ногу на ногу. Але тато мій вдалий жарт проігнорував.

— Коли ти повернешся?

— Навіть не знаю. Тут так добре, що й повертатись не хочеться.

— Не забувай, що у тебе ще має бути зустріч із твоїм нареченим.

— Як же можна забути про… про... чорт! Про…Сератима.

— Серафима! — тато був злий і мене це страшенно веселило.

— Я знаю, просто забула. Гаразд, я вже лягаю спати. Скоро побачимось. Добраніч, — я вимкнула дзвінок, не чекаючи на відповідь. 
Вмостившись під ковдрою, хотілося якнайшвидше заснути, але цей план з тріском провалився. Мені не давало заснути те, що я не знала, де Яна і знову ті спогади про сьогоднішнє танго. Виникло таке нестримне бажання зняти з нього маску і побачити обличчя. Але думаю, що це його б дуже розізлило. Він і так здається не дуже дружелюбним до мене, а ще й якби я таке втнула, мабуть стала б ворогом. Уже коли я нарешті задрімала, то повернулася Яна. Не варто бути екстрасенсом, щоб знати те, що дівчина схлипувала і наговорювала сама на себе. Я накрилась ледь не з головою, щоб не чути всього цього, бо я ж її попереджала. Але коли вона лягла і почала голосно ридати в подушку, мої нерви вже не витримали.