Юлия - Тіні старого лісу, Юлия

Розділ X

Відтоді, як Марина стала провідником, пройшло пів року. Ліс поступово відкривав її свої знання та таємниці. Дівчина навчилася відчувати його настрій та думки; могла передбачати погоду за шелестом листя чи рухами птахів; вона знала, які трави лікують, а які можуть зашкодити. Духи лісу більше не лякали її, а навпаки стали її союзниками. Марина відчувала, як магія пульсує в кожному її кроці й надзвичайно раділа цьому. 

Одного холодного вечора, коли вітер загрозливо свистів у верхівках дерев, а темне небо нависло так низько, що здавалося от-от доторкнеться верхівок сосен, до краю лісу підійшло кілька людей із села неподалік. Вони несли хлопчика, якому на вигляд було років десять. Він був геть змарнілий від важкої та тривалої хвороби. Його дихання було важким і нерівним, а очі ледь відкритими.

Марина пішла їм назустріч. Її темний плащ тихо шелестів по траві, а очі світилися мудрістю, якої вона набралася в лісових духів. Дівчина відразу зрозуміла, що людей сюди привела не просто надія, а відчай.

— Це вона! Це та дівчина, що говорить з лісом! – прошепотіла одна з жінок, вказуючи на Марину.

— Що трапилося? – спокійно запитала дівчина, поглянувши на хлопчика.

Батько дитини зробив крок уперед, його голос був на межі зриву та відчаю.

— Він хворіє вже тиждень. Лікарі кажуть, що його вже нічим не врятувати. Але один старий знахар із нашого села сказав, що в лісі є сили, які можуть його зцілити. Він згадав про тебе, дівчино, сказав, що тільки ти зможеш зарадити нашому горю.

Марина ще раз уважно подивилася на хлопчика і відчула, як щось давнє і магічне заворушилося в глибині її душі. Ліс відгукнувся на цей запит, але його голоси були не одностайні. Духи завжди остерігалися втручатися в життя людей, адже баланс між магією та смертю був тендітним. Але вона відчула, що підтримувати цей баланс і є її покликанням.

— Ліс може допомогти, – нарешті відповіла Марина, – але це буде непросто. Ви повинні розуміти, що магія не дарується просто так.

— Я готовий на все! – голос батька здригався, але був сповнений рішучості. – Лише врятуй мого сина!

— Тільки один з вас може супроводжувати хлопця, іншим далі ходу немає.

Нічого більше не кажучи, дівчина повела їх у глибину лісу. Вона точно знала, куди йти, адже добре відчувала невидимі шляхи, які відкривалися лише для неї. Духи лісу тихо шепотіли їй, нагадуючи про старі правила там межі, але Марина знала, що вони не відмовлять у допомозі, якщо рівновага буде збережена.

Вони дійшли до старого озера, де водяник тримав свою владу і де дівчина проходила друге випробування. Вода в озері мала цілющі властивості, але могла бути й небезпечною, якщо не знати, як правильно ними користуватися.

— Лише вода цього озера може зцілити твого сина, – промовила Марина до батька хлопця. – Але є умова. Озеро візьме щось взамін.

— Що саме? – схвильовано запитав чоловік.

— Його спогади, – тихо відповіла дівчина. – Він забуде частину свого дитинства і, можливо, навіть не впізнаватиме деяких людей, але він житиме.

На якусь мить батько хлопця завагався, але поглянувши на змарніле обличчя сина, тихо прошепотів:

— Я згоден. Хай забуде, аби тільки жив…

— Тоді все вирішено, – сказала Марина і кинула у воду амулет, який завжди носила на руці. Таким чином вона звернулася до водяника, прохаючи його про допомогу.

Вода завирувала і з її глибин піднялася прозора рука, тонка і крижана. Вона легенько торкнулася чола хлопчика і той, здригнувшись, зітхнув на повні груди. Його обличчя набуло спокійного вигляду, дихання вирівнялося.

— Тепер все буде добре, – сказала Марина батьку.

Чоловік посміхнувся і підхопив хлопця на руки. В його очах бриніли сльози щастя. Дівчина спостерігала, як вони повільно поверталися назад до села. Вона провела рукою у повітрі, неначе намалювала якийсь таємний символ. Таким чином вона стерла з їхньої памʼяті все те, що відбувалося в лісі. 

Її серце було важким і наповненим радістю одночасно. Це був перший раз, коли Марина успішно виконала роль провідника і змогла зберегти баланс між світом людей та магії.

Та вона навіть не здогадувалася, які сили пробудила своїми діями.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍