Сергій Олексійович - Мілана, Сергій Олексійович

- Ой, а ви знаєте мені там сподобалося. - Зізналася Кароліна подругам і відразу чомусь почервоніла. 

Мілана це відразу помітила. Цікаво, хто саме там міг привернути її увагу, подумала вона. Скоріш за все це не той, хто мені, та краще я спитаю.

- Сподобався чи сподобалась? - Вчепилася за слово Мілана. - Бо може нам з тобою один і той хлопець припав до душі? Тоді ми більше ходити до них не будемо. Бо ще не вистачало нам через хлопців сваритися. От, хто там тобі сподобався? Дай вгадаю. Це, мабуть, Костя, бо він весь час мовчав та якось підозріло посміхався у твій бік.

- Так. - Чомусь зовсім вже почервоніла Кароліна. - А ще в нього сідниці гарні, - зізналася вона і відразу ще більше почервоніла. 

Юліана почала сміятися. В голос. А потім сказала зі сміхом.

- Ціково мені, Кароліночка, коли ти все це помітила, якщо ви там були з Міланою так мало часу? 

Кароліна дивились на подруг та не знала, що ій відповідати. Вона розгубилася.

- Ну, як сідниці, то ти вже попала, Кароліна. - Посміхнулася Мілана. - Ну, то і добре, бо мені, наприклад до серця усі припали, окрім Роми та Кості. 

Мілана ще раз почали малювати в голові все, що сталося у той вечір. Хто, як себе поводив. Хто що казав. Як хто на них дивився.

-А взагалі, які вони? Як виглядають? Мені все ціково. - Питала в подруг Юліана. - Мені ж треба знати з ким я там буду мати справу. Не хочу йти зовсім незнайому мені компанію. То які вони, оті ваші нові знайомі?

- Які? - Замислилась на мить Мілана. - Так тобі відрізу я не зможе відповісти. Як виглядають? На перший погляд усі симпатичні. Кожен по своєму звісно.

- Ок. Ну хоч, як той Костя, чи як там його, виглядає? - Поцікавилась Юліана. - Бо Кароліна здається його з усіх боків встигла роздивитися. 

- Він такий милий. Носить все коричневого кольору. Середнього зросту. Світлий. Зачіска коротка. Та посмішка мені його сподобалося, - щиро зізналася подругам Кароліна.

- Ну з цим все мені зрозуміло. - Посміхнулася Юліана. - А на їнших ти мабуть вже і не дивилися? Треба про друзів твого Костика зараз у Мілани питати. Ти хоч там ні в кого не закохалася? - Звернулася дівчина та Мілани.

- Ні. Ні. - Засміялася Мілана. - Ще чого не висточало. Ой. Вибач, Кароліна. Але з моїм холодним серцем навряд чи я взагалі здатна когось покохати. А що стосується хлопців, то ось тобі мій коротенький огляд. Там є такий Сашко. Він вище за мене, тому тобі можливо і підійде. Є ще там Сергій - добрий та веселий хлопець. Потім Макар, Рома та ще один. Здається Влад його ім'я. А. Так. Дійсно, Влад. Рома то такий, як тобі сказати. Такий він не великий та не дуже то й товстий. І йому здається сподобалося наша Кароліна. Та мені він не до душі, бо багато дуже сміється та розмовляє. Чесно, особисто мені припав більше до душі Макар. Він такий міцний хлопець. Мого зросту та мовчазний тільки дуже. А так я б за ним можливо то й сходила на побачення, - сказала Мілана. - А взагалі, то треба ще поспілкуватися та подивитися. Бо з першого разу так і не зрозуміло, хто там, що з себе уявляє. 

- Я бачу, ви собі вже всіх гарних хлопців розібрали, - почала сміятися Юліана - А що я там роботи буду? Ха-ха.

- А ти помітила, Кароліна, що за нас був та захищав нас постійно один лише Сергій? Всі інші нас атакували або мовчали. - 
Згадала Мілана.

- Що ще там за герой, якій рятує гарних дівчат від злих "тролів"? - Знов засміялася Юліана.

- От підеш та сама подивишся. - Відповіла їй Кароліна. - Тобі сподобається. Ти таких любиш. 

- Так. - Втрутилась Мілана. - Сергія не чіпати. - Він мій!

Вона це так сказала грізно, що всі разом почали сміятися.

- Домовилися. Як будете йти знов, беріть і мене. - Нагадала їм на прощання Юліана і дівчата пішли собі не поспішаючи до дому.  

- А ти б дійсно хотіла побачити їх усіх ще раз? - Спитала Кароліна, бо сама дуже цього хотіла.

- Так. Звісно хочу. Ми обов'язково підемо туди утрьох, - заспокоїла її Мілана. - Не хвилюйся. Нікуди твій Костя від тебе вже не дінеться. А от мені б так, - замислилась Мілана, та потім вирішила, що не треба сумувати і почала сміятися над тим, як іх обох приймала у себе хлопці. 

- Вони нас сьогодні майже образили та ми обов'язково помстися, - вирішила Мілана. - От хай вони в нас з тобою закохаются, а ми потім подарує їм гарбузів. Хаха, - засміялася дівчина, та насправді вона ще досі була ображена, що її зустріли ніяк королеву.  Але в той же час вже мріяла про другу зустріч.

У неї були якісь зараз дуже суперечливі думки та почуття. Хотілося комусь щось довести. Мовляв, дивіться, яка я! Думки плуталися, почуття були розпатлані, як волосся у вітряний день.

Мілана будувала плани. Думала та мріяла. Я їм покажу, пообіцяла вона сама собі. Вона поки що сама не знала, що і кому показуватиме. Але це почуття образи, що в тобі не побачили жінку, було звичайно не приємне. І найдивніше було те, що коли десь на дискотеці чи в барі, молоді люди, говорили десятки компліментів, її це чомусь ображала. Мілані не подобалася, що вони думають про неї, як про жінку. Ій хотілося знайти таких хлопців, які б побачили та розглянули в ній людину. І ось на тобі. Вона зустріла таких хлопців, про якіх здається мріяла. І їй зовсім не сподобалося, що у ній не побачили гарну дівчину. Це було прикро. І також дуже інтригувала.

Юліана та Кароліна давно вже спали, а Мілана все ще переживала. У неї був холодний розум і водночас жагуча душа і гаряче серце.
Хотілося кохання. Хотілося почуттів та зізнань. Хотілося ніжності та пристрасних поривів. Вона боялася такої себе. Стримувала, як могла всі ці постійно палаючі всередині її почуття.
Але якщо вона їх не показувала нікому, то це не означає, що вони її не мучили. Мучили, ой як мучили.

Сподіваюся цього разу мені обов'язково пощастить, вирішила вона. Не знаю, як там складеться у Кароліни з тим хлопчиком, який їй сподобався, але я обов'язково зроблю ще одну спробу. А якщо навіть мені не пощастить, то принаймні буди мати гарних та веселих друзів. З цими думками Мілана й заснула. З думками про те, що у іі житті будуть якісь зміни. І що скоро і дуже скоро у неї буде Він. Хто цей Він поки що до ладу не уявляла. Але щось у глибині душі їй підказувала, що її кохання десь дуже близько.