Сергій Олексійович - Мілана, Сергій Олексійович

У Юліани вдома Кароліна та Мілана знов продовжили розмову про хлопців. Бо сьогодні вони обидві були під великим враженням від цієї зустрічі. Тільки кожна по своєму.

- Ти уявляєш собі, Юліана! - Мілана була вся зараз на емоціях. Як то кажуть - на нервах.  - От, віриш, моя дівчинка, за весь той час, що ми були у них вдома, ніхто не сказав нам жодного компліменту! Ні одного! Це неймовірно! Це якійсь іншій вимір. Я до такого не звикла? Немає слів в мене від гніву та розпочі. Якісь не нормальні вони чи що?! - Обурилась Мілана. - Я вже якось звикла, що всі чоловіки до мене чіпляються. Ну, майже усі. - Чесно сказала Мілана. -  В сенсі говорять якісь приємні речі. Звикла, що зі мною постійно намагаються познайомитися. Я звикла до чоловічої надмірної уваги. - Вона почала ходити по кімнаті з одного кута до іншого. - Так. Мені її, уваги цій, чесно кажучи і в інституті з головою вистачає. А тут. - Мілана була зазвичай спокійна дівчина, але такою Юліана бачила її вперше. - Ні, ну ти собі уявляєш, Юль?! - Вона знов почала майже бігати по кімнаті. - От хоч би хтось звернув увагу на те, що я дівчина! - Мілана пішла на кухню, випила з чайника звичайної води. Потім повернулася до своїх подруг та знов почала свою запальну розповідь. 

- Почну спочатку. - Вже більш спокійно почала розповідати Мілана. - Ми прийшли, як і домовлялися з отим Сергієм. Це він там у них головний. Як ми і думали там на тій квартирі були одні хлопці. Дівчат взагалі не було  Ми з Кароліною повинні були бути в центрі їх уваги. І що ти думаєш, моя хороша? Ось ми сидимо з Кароліною у шубах. Такі пані шикарні. А вони з нас наче сміються. Глузують наче. - Мілана вже майже заспокоїлась і їй пришла на думку ідея. - От Юліана пішли з нами іншого разу і сама все побачиш. Я така на них сердита, - зізналася подругам Мілана. - Мені дуже хочеться піти та ще раз з ними усіма там поспілкуватися. Хай знають, хто ми таки! Ми себе не на смітнику знайшли. Хай знають з ким вони мають справу! - Войовничо вимовила вона останню свою фразу і в її очах спалахнула вогні. Бо її це все дійсно зачепило до глибини душі. Вразило таке не схоже від інших ставлення до неї. Це було занадто. Як вони так зі мною могли себе вести, думала дівчина. Всі я подобаюсь, а ці якісь не зрозумілі. Ну я їм усім ще себе покажу, вирішила вона 

- Ти наче вийшла на стежку війни, - посміхнулася Кароліна, бо якраз саме зараз вона читала "Зверобія" Фенімора Купера. І як раз саме події цієї книги припали їй на думку, коли вона побачили, як емоційно реагує на те, що з ними сталося її подруга Мілана 

Бо Кароліна хоч і хотіла чогось іншого, та особливо здається розлючена зовсім не була. На то в неї були свої особисті обставини. 

 Та Мілана була дівчина справедлива і чесно зізналася. - Але вони нас не принижували. Не зазіхали на нашу дівочість. - Мілана нарешті зрозуміла, що її насправді образило. - Вони вели себе з нами, наче ми були їх друзі. О! Так. Вони не побачили в нас жінок. Мабуть, тому так і вели себе. Як з хлопцями. І це, як на мене, досить образливо, коли в тобі ігнорують дівчину. Бо хіба по нам з Кароліною не видно, що ми досить привабливі пані? Вони ж там не зовсім сліпі ті хлопці? То ти підеш з нами, Юль? Треба тобі це все обов'язково побачити на свої власні очі.

- Так. Звісно. Я піду з вами обов'язково. - Погодилась Юліана, бо їй самій стало вже цікаво, що там за хлопці такі дивовижні, що зовсім не звернули увагу на її подруг, як на дівчат. Вона вже звикла, що на танцях чи там у кафе на них трьох усі хлопці дивляться такими поглядами відвертими. І завжди майже усі хлопці намагаються з ними познайомитися. Юліана добре знала, що вона красива. Тому піти та ще раз продемонструвати усім свою красу, то чому б і ні. Але тут ій прийшла на думку одна дуже важлива річ. 

- Вибач мені, Міланочка, та чому тебе дивує, що вони не бачили в вас з Кароліною дівчат? Все ж зрозуміло. Ви там сиділи у своїх отих великих шубах. Хіба в них щось можно побачити. Вам треба було роздягатися. Та продемонструвати їм свої усі дівочі принади. Вам з Кароліною є що демонструвати. Чесно кажучи. Це в мене тільки, що гарне обличчя та зріст. А у Вас? - Юліана подивилася на подруг так, наче бачила їх вперше. - В тебе, які гарні ніжки, Міланочка. Тобі обов'язково треба ходити у коротких спідницях. Та і груди в тебе он які красиві. Носи щось таке, щоб вони в тебе були відразу усім помітни. А ти, - звернулася Юля до Кароліни. - Тобі теж треба ходити у міні. В тебе довгі та красиві ноги. Он які! Піди та подивись на себе в дзеркало. Якби ви прийшли до них у міні та в чомусь такому сексуальному. То я вам кажу, що ті хлопці взагалі ні про що вам не казали. - Юліана почала сміятися. - Вони, ті парубки тільки на вас дивилися та очами своїми вас їли. 

Мілана та Кароліна поглянули одна на одну. Потім Кароліна пішла дивитися на себе в дзеркало. А Мілана сказала, що вона про таке усе якось і не думала. Але обов'язково подумає і можливо іншого разу  в неї буде вигляд більш сексуальний.

- Ну, а які вони, як хлопці? - Поцікавилася  Юліана. - Я маю на увазі, які вони? Ви б стали з ними зустрічатися? Чи там, наприклад, хотілося вам піти з кимось з них на побачення? Або ще щось таке зробити? Вам хтось сподобався? - Допитувала подруг Юліана.

Перша почала Кароліна. Вона була дівчина досить скромна та мовчазна. Більше любила книги та сидіти вдома. Якби не Мілана, то вона б і зараз десь перебувала у своїй кімнаті та читала чергову цікаву історію. Кароліна дуже любила читати. Любила вірші. Вона була дуже романтична дівчина. Але з тієї самої миті, як вони з Міланою випадково стали близькими подругами, її життя змінилося майже повністю. Це Мілана постійно водила її з собою по клубах та різних інших культурних закладах. - "Сидячи вдома з книжкою ти собі ні хлопця, ні чоловіка не знайдеш." Завжди казала їй Мілана. - "Треба завжди брати ініціативу у свої руки." І Кароліна так і робила. Вона вже мріяла про те, як буде вдома зі своїм чоловіком разом читати книжки та їсти солодощі. Залишилися тільки знайти таку людину.