Юрій Яновський - Скорочено Майстер корабля

Після такої розповіді Тайах навіть відчула запах диму і пішла подивитися до трюму і кают. З берега прибігла до нас Поля, котра взнала від однієї людини, що в трюмі покладено спеціальний гніт, який, догорівши до сірників і клоччя, мусить запалити трюм. Ми побігли шукати і крізь щілину ми побачили глибоко під нами вогонь. Прибіг хазяїн трамбака і погасив вогонь. В трюмі стало темно, Тайах обійняла мене за шию і сказала, що хоче вийти звідси. Ми всі піщли на берег.

Богдан працював над горіховою колодою, з якої вилуплювалася червона дівчина, її обличчя нагадувало обличчя Баджін. Дівчина піднімала руки над головою, ніби пірнаючи під воду. Її гладеньке тіло оживало, груди набували пружності, дерев'яні стегна — принадності. Майстром корабля мала бути жінка. А на кораблі було порожньо: люди, збудувавши його, пішли геть. Все пахло живим деревом.

Під бугшпритом дівчина – бронзова Баджін. Вона вестиме корабель, підставляючи своє горіхове тіло всім вітрам.

XVIII

На закінченому кораблі мала бути перша ніч, коли тут ночуватимуть люди. На кораблі чекав на нас з Тайах Сев. Ми приготували вечерю та вино.

Я був у театрі та чекав на Тайах, яка після виступу перевдягалася і приймала душ. Дівчина зізналася, що сьогодні їй особливо млосно, щось її тривожить. Вона відчуває, що сьогодні щось трапиться. Я тримав у руках бронзового Будду і руки сильно тремтіли. Я відповів: "Я знаю, що буде, — збудеться мрія. Мачти засвистять, і гойднуться реї. Тільки прошу тебе – не забудь мене". І додав: "Між іншим, на тобі немає й клаптика одежі, а нам швидко вже йти".

Ми вийшли в темну ніч.

***

З берега ми переїхали до брига човном і вилізли по плетеній драбині. Проходячи коридором до каюти, де чекав нас Сев, ми зупинилися біля дверей до кухні: там сидів Богдан, стиха підспівуючи і чистячи картоплю. Ми пройшли тихо далі.

Каюту освітлювала одна свічка, що стояла в пляшці на столі. Я поставив біля пляшки й божка. Ми всі троє почували урочистість. Тихо роздяглися і сіли до столу. На столі стояла їжа і вино. Ми розломили хліб на три частини й посипали його сіллю. Сев налив усім вина. Тайах виголосила тост: "Я п'ю за страх перед неминучим. За той страх, що є ознакою людського виростання… Я п'ю за життя". Потім тост сказав ще Сев та я. Раптом Сев запитав Тайах, кого з нас двох вона обирає. Це розгнівало дівчину і вона сказала, що вибирає нас обох. Я сказав, що Тайах сидить тут, але не думає про нас. Тоді Сев вирішив ще й на сірниках погадати і запропонував Тайах витягнути сірник (він був цілим сірником, а я надломленим). Тайах витягнула цілий сірник. Дівчина встала і порощалася.

Двері каюти зачинилися за нею помалу і щільно. Ми зосталися біля столу з свічкою та божком.

***

Я відломив Будду від його трону. На стіл випало кілька речей: папір із значками, троє трісочок і зернятка рижу. Жодного камінчика. Ми уважно розглянули все, що знайшли. Риж – праця, їжа і продовження життя. Трісочки – вогонь, якого можна здобути тертям дерева об дерево. Папір – молитва. Свічка в пляшці догоріла до краю.

***

Ми рушили йти з каюти, бо там одразу стало так задушливо й тісно, що можна було задихнутися. Проходячи повз кухню, ми почули сміх дівчини і голосну мову Богдана, який щось розповідав.

Раптом я взяв Сева за руку й підвів його до світла. Він не заперечував, здивовано і запитливо поглядаючи на мене. Я зипитав, чи є у нього шрам. Але вже бачив, що тіло було гладеньке, аж до ліктя.

Нашу увагу відтягли на себе нові люди. Їх було двоє. Обережно вони перелізли через борт і опинилися на палубі. Це був отаман рибальської ватаги, якого ми побили за Полю. Вони думали, що на кораблі один Богдан. Не тямлячи себе від гніву, я ударив кулаком рибалку. З несподіванки вони обоє не захищалися. Та коли ми бігли, зачепилися і впали. Сева схватили і почали м'яти рибалки. Я з розпачу ухватив весло і замахнувся так, ніби хотів перебити рибалку надвоє. Весло зачепилося за ванту, ударилося об мачту, переломилося і розбило ліхтар.

Іншим шматком я таки вдарив того, на кого намірявся. Напомацки я став шукати в клубкові людей Сева. Він боровся з другим рибалкою. Знайшовши електричний ліхтар, з яким я прийшов на бриг, я обережно направив його на поле бою. Той, кого я ударив веслом, повз до борту, а другий боровся з Севом. Я дав першому цілковиту змогу втекти, поспішивши сам на поміч до Сева. Ми вдвох хутко втихомирили рибалку. Він став проситися, лежачи долі і спльовуючи кров з рота. Ми з Севом одійшли від нього, і я погасив ліхтарика. Рибалка втік.

З'явився Богдан і сказав, що згадав, як звали китайця – Сіо-Бан.

Богдан і хазяїн трамбака, що підпливав до нас, дорікали, що ліхтар знову не світить.

Ми сіли в човен хазяїна і відпливли. Коли відпливали, бачили як богдан чіпляє ліхтар. Біля нього була дівчина.

XIX

Сиве волосся до чогось зобов'язує. Я виконав це зобов'язання. Майк і Генрі одвідали мене на зламних точках мемуарів: коли осінь зустрічається вночі з зимою і коли весна переборює зиму. Мої сини як зима і весна. Старший