Оля - Знову нема світла?, Оля

-то це ти попаданка, як тебе звати?

-Мельник Дарина.

-ви ще не придумали нормальне ім'я їй?

-придумали, батьку.

Сказав Едгард з кам'яним виразом обличчя. Я бачила як їхні погляди пересікалися та здавалося, що ці двоє спалять все навколо від ненависті, невже в стосунках батька та сина все настільки погано? В ту ж секунду я непомітно подивилася на Аманду. Вона теж не була щаслива, але на її обличчі читалася байдужість до цього всього, що відбувалося в цій залі, ніби її тут навіть не було, наче вона дивилася на незнайомих їй людей. Вона дивилася на батька з призирством і жалем, як мені здалося, схоже батько не зміг бути батьком для своїх дітей і тільки Томас дивився на батька звичайним поглядом, ніби батько добре відносився тільки до молодшого сина, ніби перші двоє дітей це діти яких він ніколи не хотів. Я вирішила, що одразу після цього я спробую все дізнатися.

-ну то яке твоє справжнє ім'я?

-моє справжнє ім'я Мельник Дарина. Це моє справжнє ім'я, а якщо ви маєте на увазі ім'я, яке ви хочете, щоб я використовувала то це ім'я Даніелла Корс, але я не буду ним користуватися.

Я побачила як на мене подивилися троє пар здивованих очей, адже вони не розуміли чого я це роблю.

-що ти робиш?

Томас запитав в мене та я знову з'язвила.

-не лізь.

-як ти смієш так звертатися до мого сина.

-я звертаюся так як принято у мене вдома.

Імператор встав та почав підходити до мене. В той самий момент він вдарив мене по обличчю, так що я аж впала. Мене переповнила лють, ніхто ще ніколи не смів мене бити, були ті які замахувалися на мене, але ніхто ще мене не бив. Я повернулася та побачила як імператор хотів взяти мене за волосся та йому не вдалося, адже Едгард не дозволив йому це зробити.

-батьку, ти здурів? Що вона таке зробила? Я не дозволю тобі так поводитися.

Останні слова Едгард проговорив ледь не кричучи. Чоловіки пронизали один одного гнівними поглядами та зовсім забули про мене. Я скористалася цим часом та встала. Чоловік побачив це та почав кричати.

-як ти смієш захищати її, вона того не варта. Хто вона, що ти її захищаєш.

-бо вона сказала правду, а я завжди буду захищати тих хто говорить правду та не стидиться цієї правди. Поважай її, все ж таки в її руках твоє життя.

Я була в нерозумінні того що відбувається. Я не могла зрозуміти, як так? Як у моїх руках може бути життя самого імператора. Я б сказала навпаки, та якщо хлопець це каже то він каже правду. У мене було таке відчуття, що він мені не бреше, та взагалі не брехав, можливо, я просто ні разу не ловила його на брехні. Дивно, що я йому так довіряю.

Чоловік в ярості вийшов з кімнати та залишив мене в нерозумінні. До мене підійшов Томас та почав допитуватися.

-з тобою все добре? Вибач батька, він не любить коли так звертаються до нього.

-вона впорядку, Томасе, пішли.

-вибач. Я не запитав, з тобою все нормально?

-так, як бачиш. Переживу.

Промовила я з усмішкою та побачила, що обличчя хлопця зробилося м'якшим.

-ну тоді якщо все добре то пішли.

Ми вийшли з зали та я почала говорити.

-ну що, повертаємося до книг?

-повертаємося, але у нас буде ще один помічник.

-чудово, тоді пішли.

-до речі, що це було? Чого батько так до вас відноситься, а до Томаса інакше.

-тому що ми діти від його колишньої дружини. Вони розвелися 17 років тому. Коли батько знайшов собі пасію та влаштував скандал нашій матері, щоб та розвелася з ним. Вона не скандалила і спокійно розвелася з батьком та він всеодно дорікав матері. Едгард заступився за матір коли йому було 15. Пізніше я теж почала заступатися, але не так яро як брат, тому між нами трохи кращі відносини.