Роберт Хайнлайн - Чужинець на чужій землі

марсіани, я маю на увазі (зараз я ґрокаю, що ви мій народ), — навчає рослини по-іншому. На другій півкулі стає все холодніше, і тих личинок, які пережили літо, забирають у гнізда для прискорення та подальшого розвитку, — він думав. — Що ж до людей, яких ми лишили на екваторі, коли я прибув сюди, то один з них відділився від тіла, а інші сумують.

— Так, я чула про це у новинах.

Майк цього у новинах не чув; він про це не знав, аж доки його не запитали.

—  Їм не потрібно сумувати. Містер Букер Т. В. Джонс, спеціаліст по харчуванню першого класу не сумує; Старійшини вшанували його.

— Ти знав його?

— Так. У нього було власне обличчя, темне і прекрасне. Але він сумував за домом.

— О любий! Майку... Ти коли-небудь сумуєш за домом? За Марсом?

— Спочатку дуже сумував, — чесно відповів він. — Я постійно був один, — він підкотився до неї й обійняв. — Але зараз я не сам. Я ґрокаю, що вже ніколи не буду самотнім.

— Майку, любий... — Вони повільно поцілувалися. Через якийсь час водний брат, задихавшись, промовила: — Боже! Це було навіть гірше, ніж першого разу.

— З тобою все добре, мій брате?

— Так. Справді добре. Поцілуй мене знову.

Минуло чимало часу за космічним годинником, коли вона заговорила:

— Майку? Це... Я маю на увазі... «Ти знаєш...»...

— Я знаю. Це для зближення. Зараз ми стаємо ближчими.

— Ну... Я вже давно була готова... Боже, ми всі були, але... Не зважай, любий; лише трохи повернися. Я допоможу.

Коли вони злилися, ґрокаючи разом, Майк м'яко й урочисто сказав:

— Ти є Бог.

Вона відповіла без слів. Потім, коли їхнє ґрокання зблизило їх і Майк відчув, що майже готовий відділитися від тіла, її голос покликав його назад:

— О!... О! Ти є Бог.

— Ми ґрокаємо Бога.

Розділ 25

На Марсі невеликий передовий загін людей добудовував куполи з контролем тиску для більшої групи чоловіків та жінок, що мала прибути з наступним кораблем. Робота відбувалася значно швидше, ніж було заплановано за розкладом, оскільки їм безвідмовно допомагали марсіани. Збережений час витратили на підготовку попереднього оцінювання довготривалого плану утримання кисню в пісках Марса, щоб зробити планету сприятливішою для майбутніх людських поколінь.

Старійшини не допомагали, проте й не заважали цим довготривалим людським планам; час ще не настав. Їхні медитації наближалися до сильної точки перетину кривих, яка впливатиме на форму марсіанського мистецтва впродовж багатьох тисячоліть. На Землі, як і зазвичай, тривали вибори; поет-новатор опублікував обмеженим накладом збірку віршів, що складалася здебільшого з пунктуаційних знаків та пробілів; журнал «Час» оглянув її і зробив припущення щодо того, що щоденні записи Асамблеї Федерації можна перекласти у подібний спосіб не без користі для змісту. Поета запросили прочитати лекцію в Університеті Чикаго, що він і зробив, вбравшись у діловий костюм, — за винятком лише штанів та черевиків.

Розпочалася колосальна рекламна кампанія із збільшення масштабів продажу репродуктивних органів рослин для людських потреб; у ній цитували наступні слова місіс Джозеф («Тінь величі») Дуглас: «Я радше сяду їсти за стіл, де не буде серветок, ніж за той, на якому не стоятимуть квіти». Тібетський мудрець з Палермо (Сицилія) у Беверлі-Гіллз повідомив про щойно віднайдену давню методику тренувань з йоги для пульсуючого дихання, що значно підвищує одночасно і прана[58], і космічну привабливість між представниками різних статей. Його чела[59], вбравшись у тканинні підгузки, повинні були стати у позу матсіендра, поки він читав уголос уривки з Ріґведи; тим часом його помічник, гуру, перевіряв вміст сумочок у іншій кімнаті. Ні у кого нічого не зникло, позаяк його мета полягала в дечому іншому.

Президент Сполучених Штатів офіційно оголосив першу неділю листопада «Національним днем бабусь» і спонукав онуків Америки висловити свої привітання квітами. Мережі ритуальних салонів висунули звинувачення у заниженні цін. Єпископи фостерітів після таємної зустрічі оголосили про друге Головне Церковне Диво: Верховний Єпископ Дігбі разом з тілом, перенісся на Небеса, і йому надали статус Архангела, таким чином зрівнявши у званні з Фостером,— хоч Фостер й досі був вищим. Чудесні новини з'явилися дещо пізніше, оскільки новий Верховний Єпископ Гю Шорт — компромісний кандидат, якого, після численних повторних підрахунків, таки прийняла фракція Буна, не відразу отримав Небесне Схвалення. «L'Unita» та «Hoy» опублікували однаково непохитне викриття підвищення Шорта; «L'Osservatore Romano» та «Christian Science Monitor» проігнорували його; «Times of India» всією редакцією над ним посміялися, а «Manchester Guardian» повідомив про подію без коментарів — паства фостерітів у Англії була незначна, проте надзвичайно активна.

Самого Дігбі підвищення не порадувало. Людина з Марса втрутився, коли він лише наполовину виконав свою роботу, а той дурний осел Шорт точно все зіпсує. Фостер слухав його з янгольським терпінням, доки Дігбі не стомився, після чого сказав:

— Послухай, молодший, ти тепер — янгол, тож забудь про це. Вічність — не час для взаємних докорів. Ти також був дурним віслюком, поки не отруїв мене. Потім доволі добре давав собі раду з усім цим. Тепер той Шорт — Верховний Єпископ, і він теж робитиме все правильно; ти з цим нічого не вдієш. Те ж саме і з Папами. Деякі з них були ще тими типами, доки не отримували звання. Поговори з кимось з них. Вперед: тут немає місця професійним заздрощам.

Дігбі трохи заспокоївся, проте попросив про одну річ.

Фостер захитав німбом на знак заперечення:

— Ти не можеш до нього торкнутися. Тобі від самого початку не слід було його чіпати. О, ти можеш подати заявку про диво, якщо хочеш виставити себе кривавим дурнем. Але, кажу тобі, її відхилять — ти просто ще не розумієш Системи. Марсіани влаштовані своєрідно, і їх устрій відрізняється від нашого; доки він буде їм потрібен, ми не зможемо його чіпати. Вони самі контролюють все — по-своєму. Всесвіт багатогранний, і в ньому для кожного знайдеться певне місце — шкода, що про цей факт так часто забувають.

— Хочеш сказати, що цей недоумок може прибрати мене і я маю не звертати на це уваги?

— Я ж не звернув на це уваги, правда? І допомагаю тобі зараз — чи ні? Послухай, треба ще багато чого зробити, — я маю на увазі: ще чимало до того, як ти зможеш дочекатись призначення на нову посаду. Бос хоче