Джоан Роулінг - Гаррі Поттер і келих вогню

- Класно придумала, - похвалив Гаррі, теж дивлячись на сов. - Герміоно, здається, тобі пощастило...

Одна з сов опускалася до Герміони.

- Але це не схоже на газету, - розчаровано сказала вона. - Це...

Та на її подив, сова приземлилася просто перед тарілкою, а слідом за нею ще дві - руда й сіра, і чотири сипухи.

- Скільки газет ти передплатила? - запитав Гаррі, хапаючи Герміонин келих, що його ледь не скинули сови. Кожна з них проштовхувалася вперед, намагаючись віддати свого листа першою.

- Що це таке? - здивувалася Герміона, забираючи листа в сірої сови, розкриваючи його й починаючи читати. - Та невже? - спалахнула вона.

- Що сталося? - спитав Рон.

- Це... ох, як дотепно, - вона тицьнула листа Гаррі, і той побачив, що він не написаний від руки, а складений з приклеєних літер, вирізаних, скоріше за все, зі «Щоденного віщуна».

Ти оГиДНе дівЧиСько. ГаРРі ПоттЕр ваРтИЙ КращоЇ. пОверТаЙся зВІдки з'яВИлаСя маҐелко.

- Вони всі такі! - з відчаєм сказала Герміона, розкриваючи листи один за одним. - «Гаррі Поттер може знайти собі кращу, ніж ти...», «Тебе треба зварити у жаб'ячій ікрі...» Ой!

Вона розкрила останній конверт, і на руки їй вилилася жовто-зелена рідина із запахом бензину. Від неї на шкірі одразу ж з'явилися великі жовті пухирі.

- Нерозведений гній буботруба! - сказав Рон, обережно беручи й обнюхуючи конверт.

- Ой! - знову скрикнула Герміона, і сльози навернулися їй на очі, бо вона спробувала витерти гній серветкою, але її пальці так швидко й густо вкрилися виразками, що здавалося, ніби на руках - товсті ґулясті рукавиці.

- Негайно йди в лікарню, - сказав Гаррі, коли сови знялися в повітря, - ми скажемо професорці Спраут, де ти...

- Я ж її попереджав! - зітхнув Рон після того, як Герміона, притискаючи руки до грудей, вибігла з Великої зали. - Я ж казав, щоб не дратувала Ріту Скітер! Ось подивися... - Він прочитав ще один лист із тих, що покинула на столі Герміона. - «Я прочитала у «Відьомському тижневику», як ти обманюєш Гаррі Поттера - а він уже й так зазнав доволі лиха. Тому, щойно знайду великого конверта, нашлю на тебе вроки». От халепа! Доведеться їй стерегтися.

На гербалогію Герміона не з'явилася. Коли Гаррі й Рон вийшли з оранжереї і пішли на урок догляду за магічними істотами, то помітили Мелфоя, Креба й Ґойла, що вийшли з замку і спускалися кам'яними сходами. Пенсі Паркінсон, ідучи за ними, хихотіла й перешіптувалася з іншими слизеринськими дівчатами. Перехопивши погляд Гаррі, Пенсі крикнула:

- Поттер, ти що, порвав зі своєю подружкою? Чому вона на сніданку так засмутилася?

Гаррі вдав, що не чує. Він не хотів, щоб вона зраділа, довідавшись, якого лиха накоїла стаття у «Відьомському тижневику».

Геґрід, який на минулому уроці попередив, що вони завершують тему єдинорогів, чекав на учнів біля своєї хатини. Біля нього стояло кілька відкритих ящиків. Серце в Гаррі ледь не зупинилося - невже вилупився ще один скрут? Та коли він підійшов ближче й зазирнув у ящики, то побачив там пухнастих чорних істот з довгими рильцями й напрочуд пласкими, наче лопатки, передніми лапками. Істотки кліпали очицями, дивлячись на учнів і щиро дивуючись такій увазі.

- Се ніфлери, - сказав Геґрід, коли всі учні зібралися. - Вони жиют переважно в шахтах. І люблят усьо блискуче... дивіться...

Один ніфлер раптом підстрибнув і спробував укусити Пенсі Паркінсон за руку. Вона верескнула й відскочила.

- Вони файно вміют шукати коштовності, - радісно повідомив Геґрід. - Я подумав, що ми нинька добре си порозважаємо. Видите отам? - Він показав на велику свіжоскопану грядку, яку копав якраз тоді, як Гаррі спостерігав за ним з вікна. - Я запорпав там золоті монетки. Маю приз для того, чий ніфлер випорпає їх найбільше. Тілько поскидайте з себе всі прикраси, виберіт ніфлера і приготуйтеся.

Гаррі зняв свого зіпсованого годинника, що його носив за звичкою, і заховав у кишеню. Тоді вибрав ніфлера. Тваринка встромила довге рильце Гаррі у вухо й почала захоплено принюхуватися. Її так і кортіло пригорнути до себе.

- Заждіт, - сказав Геґрід, зазираючи в ящик. - Ще їден ніфлер зоставси... Кого бракує? Де Герміона?

- Вона мусила піти до лікарні, - сказав Рон.

- Потім пояснимо, - пробурмотів Гаррі - Пенсі Паркінсон уважно прислухалася.

Вони так ще не веселилися на жодному уроці догляду за магічними істотами. Ніфлери пірнали в землю й вистрибували з землі, наче з-під води. Коли-не-коли якась із тваринок підбігала до свого учня й кидала йому в долоні золоту монетку. Ронів ніфлер діяв особливо проворно, дуже швидко наповнивши його пригорщі золотом.

- Геґріде, а можна його купити собі як домашню тваринку? - захоплено поцікавився Рон, коли ніфлер знову пірнув, обсипавши його мантію землею.

- Роне, твоя мамця не дуже би си втішила, - усміхнувся Геґрід. - Ці ніфлери нищать будинки. Мені си здає, шо вони зібрали вже майже всі монетки, - додав він, обходячи грядку. - Я запорпав тілько сто. О, Герміона!

З перебинтованими руками й нещасним виразом обличчя Герміона прошкувала до них галявиною. Пенсі Паркінсон пильно до неї придивлялася.

- Ану перевірмо, як вам то вдалося! - сказав Геґрід. - Полічіть свої монетки! Ґойле, то не є мудро їх красти, - додав він і його чорні очі звузилися. - Се золото леприконів. Воно зникає по кількох годинах.

Ґойл, набурмосившись, спорожнив кишені. Виявилося, що найуспішнішим шукачем був Ронів ніфлер, тож Геґрід нагородив Рона величезною плиткою «чоколяди» з «Медових руць». Пролунав дзвінок, закликаючи всіх на обід. Увесь клас, окрім Гаррі, Рона й Герміони, подався до замку. Друзі ж залишилися, щоб допомогти Геґрідові повкладати ніфлерів у ящики. Гаррі помітив, що мадам Максім спостерігає за ними з вікна карети.

- Герміоно, що си стало з твоїми руками? - стурбовано спитав Геґрід.

Герміона розповіла про злі листи, які отримала сьогодні вранці, і про конверт, наповнений гноєм бубо-трубів.

- А-а-а, не журиси, - заспокоїв її Геґрід. - Я так само діставав такі письма, коли Ріта Скітер написала про мою мамцю. «Ви справжній монстр і вас треба знищити»; «Ваша мати вбивала невинних людей, і якби ви мали хоч краплю гідності, то давно б уже кинулися в озеро».

- Не може бути! - вражено вигукнула Герміона.

- Ага, - сказав Геґрід, відсуваючи ящики з ніфлерами до стіни. - То пишут тілько вар'яти, Герміоно. Не розкривай більше тотих листів, коли будуть приходити. Кидай відразу до вогню.

- Ти пропустила дуже цікавий урок,