Джонатан Страуд - Примарний Хлопець, Джонатан Страуд

На відміну від Кейт Ґодвін, від Кіпса, навіть від мене (я все ще не могла заспокоїтись, та огидна тварюка досі бовваніла мені перед очима), Костомаха-Фло зберігала свій звичний, навіть дещо насмішкуватий спокій.  

— Це ім’я нічого не скаже вам, — мовила вона з гіркотою. — Але вам я скажу найголовніше, — вона зсунула свій бриль на потилицю й почухала жмуток волосся над чолом. — То була одна дорога мені людина. Тепер вона вже мертва. Мені схотілося піти вслід за   проявом,    схожим на цю людину... Добре, що Кабінс пожбурив у нього соляною бомбою й відтяг мене назад.  

— Чудова робота, Джордже, — повільно промовив Локвуд, оглядаючи по черзі кожного з нас. — Якщо врахувати пригоду з Кейт, можна припустити, що ми зіткнулися з...  

— З Двійником, — закінчив замість нього Джордж. — Привидом, який встановлює зв’язок із спостерігачем і прибирає риси близької цьому спостерігачеві людини. Чи живої, чи мертвої. Будь-що людину це пантеличить. А далі все зрозуміло. Двійник живиться найяскравішими спогадами та найсиль- нішими почуттями. Тож якщо ви постійно про когось думаєте   чи    за кимось тужите, стережіться.  

— Це   не    пояснює того, що я бачила, — заперечила я  

— Можливо, — погодилася Голлі. —- Але ж Кейт чула голос  

Неда Шоу. Напевно, й Бобі почув або побачив когось, за ким просто не міг не побігти. І пропав. І тепер ми не знаємо, де він.  

— І нам треба   знайти    його! — вигукнула Кейт Ґодвін і несподівано заплакала. — Годі вже балачок. Яка різниця. Двійник це чи Тінь? Треба негайно йти і рятувати Бобі!  

Кейт стрімголов побігла до сходів, та Голлі встигла схопити її за руку.  

— Зачекай. Самій тобі йти не можна!  

— Забери свої руки!  

Суперечку урвав мелодійний подзвін: Локвуд стукав вістрям рапіри по скляній вітрині.  

— Ви тільки послухайте самих себе! Сперечаєтесь ні про що! Ми забули найголовніше правило перебування в будинку з привидами:   зберігати спокій!    Хай там воно як, цю тварюку не можна підгодовувати своїми емоціями! — він почепив рапіру собі на пояс і провадив: — Жаль це говорити, та я дійшов висновку, що власними силами нам тут не впоратись. Джерело добре сховане й вельми потужне. Тож шукаймо Вернона і тікаймо звідси.  

— Це означає, що нам знову доведеться розділитись, — зауважив Кіпс. — Для пошуків.  

—Так, я знаю. Хоч мені це й не до вподоби, іншого способу я тут не бачу.  

— Гаразд, я згоден. Тільки Кейт нехай теж піде з нами.  

— Чудово. Джордже й Фло, Люсі й Голлі. ви залишаєтесь у парах. Той, хто знайде Бобі, нехай подасть сигнал спалахом, і всі інші мають відразу прибігти туди. Потім разом пробиватимемось до виходу. Поодинці не розходитись, на жодні звуки чи постаті не звертати уваги. Це наказ. У парах тримайтесь одне одного так, ніби ви зв’язані мотузком. Які є питання?  

Ми з Голлі перезирнулись, проте не сказали нічого.  

Пари почали розходитись. Локвуд зачекав на мене.  

— Ти така бліда, Люсі, — сказав він. — Ця тварюка, яку ти побачила...  

— Ні. все гаразд, — запевнила я, піднімаючи руку. —Ходімо краще шукати Вернона. Час нині працює проти нас.  

—Так. я знав, що ти це скажеш. Знаю, яка ти сильна. Добре... Тільки будь обережна.  

— Це неважко. — відповіла я. — Тільки... ти   справді