Олена Гриб - Агентство "Шарашка та партнери", Олена Гриб

– Ви до мене? – Віта не могла второпати, що треба Еллі Зотовій.

Гостя озирнулась, але вільних стільців у цій комірчині не знайшлося.

– Хочу поговорити.

– Я не претендую на Віктора.

– Даремно, – вагомо сказала Елла. – Я поясню вам, що з ним відбувається, добре? З ним, із його життям і з усім тим, що він називає прокляттям.

Віта розгублено кивнула. З якого дива колишній подрузі Віктора бути відвертою? Хоче налякати? Чи побоюється, що «прокляття» обрушиться на неї саму, а тому «сватає» Віктору когось іншого?

– Десять років тому він зустрів незвичайну жінку на ім’я Женев’єв, – почала Елла, принюхуючись. – Смердить паленою гумою… Чому ви в підвалі?

– Тому що Попелюшкам належить корпатися в попелі, а якщо у них раптом від цвілі почнеться астма, Агла… зла мачуха буде щасливіша втричі. Не звертайте уваги на сморід – це на задньому дворі хтось підпалив сміття в баку, а сюди дим занесло протягом. То що з Женев’єв? Хочете сісти?

– Перепрошую… Де тут туалет?

Віта провела гостю і залишилася подихати свіжим повітрям на першому поверсі.

– Ходімо на вулицю, – запропонувала Елла, коли вийшла. – Щось мене нудить. Напевно, устриці вчора були несвіжі.

«Аглая Іванівна мене згноїть», – до того ж те, що збиралася розповісти Єлизавета Зотова, могло виявитися брехнею.

Але…

Раптом не виявилося б?..