Ольга Обська - Забути, щоб згадати, Ольга Обська

Розділ 61. Допомога ззовні

Олена лежала на своїй полиці в камері та продумувала алгоритм дій. Загалом виходило непогано, якби не одне але. План передбачав допомогу ззовні. Однак саме на таку допомогу розраховувати не було можливості. Бачитися дозволено тільки з Кастром, а йому Олена категорично не довіряла. Вона взагалі не знала, як тепер до нього ставитися, як поводитися з ним. Може, варто зовсім відмовитися від адвоката?

Додумати стратегію поведінки завадив звук кроків у коридорі. Цього разу Олена не стала зіскакувати з ліжка — у неї вже зникли надії, що хтось прийде її сьогодні рятувати.

— Феє Елен, прошу на вихід, вас чекають, — повідомив вартовий з кам’яним обличчям, коли з'явився на порозі камери.

Знову Кастр? Як невчасно. З'явився, коли чітке рішення щодо нього ще не дозріло.

Але в кабінеті для зустрічей з арештантами Олену чекав не адвокат. На краєчку стільця, прикусивши губу, сиділа бліда Маріелла і нервово смикала сукню. Варто було вартовому вийти, як принцеса зі сльозами кинулася на шию Олені і палко прошепотіла:

— Феє Елен, я анітрохи, абсолютно ні на мить не повірила у вашу винність! Не вірю жодному їхньому слову. Ви моя Наставниця! Лише ви! Я і чути не хочу ні про кого іншого. Я боротимуся за вас!

Олена була зворушена до сліз. Вона притиснула дівчину до себе. А та продовжувала гаряче шепотіти:

— Подейкують, між учнем та Наставником існує особливий зв'язок. Я відчула цей зв'язок, відчула з того моменту, як побачила вас уперше. Хіба я могла помилитися? Хіба той трепет, повага і любов, які я відчуваю до вас, можуть бути підробленими?

Ні, не можуть. Почуття Маріелли були щирими та проникливими. І Олена теж відчула зв'язок, про який говорила принцеса. Відчула особливі емоції по відношенню до цієї відданої дівчини. Це були бажання допомогти і страх підвести, відповідальність та любов. То були почуття, які педагог відчуває до свого учня.

Але ж воно і не дивно. Олена цілком могла б стати справжньою Наставницею Маріелли. Осяяний Мей вважав, що рід чаклунів-мольфаріа вичерпався, але це не так. Просто одна з останніх представників роду, бабуся Олени, перемістилася до Основного Світу і довго жила там. І хоча зараз її вже немає в живих, але сама Олена теж є представником роду. Отже, може виконувати роль Наставниці. І навіть не може, а повинна! Повинна, бо більше нема кому. Вона остання чаклунка-мольіарка..

— Не плач, Маріелло, — сказала Олена твердо. — Так, ти все відчуваєш правильно. Саме я твоя Наставниця, і ми доведемо всім це.

Сльози миттєво просохли в очах принцеси:

— Що я маю зробити? — рішуче сказала вона.

— По-перше, розкажи, як ти змогла домогтися зустрічі зі мною, адже вони заборонені.

— Я вмію бути наполегливою, — посміхнулася Маріелла, — вірніше, вмію користуватися тим, що ніхто з придворних не може мені ні в чому відмовити.

Олена теж посміхнулася. Ця здатність принцеси може стати в нагоді при реалізації плану, який вже дозрів.

Вона продовжила розпитування.

— Розкажи, що зараз відбувається у палаці. Як поводиться Його Пресвітлість?

— Батько дуже засмучений і злий. Похмуріший за грозове небо. Я його ще ніколи таким не бачила. Коли дізналася жахливі новини, побігла до нього. Намагалася переконати, що сталася якась помилка. Але він навіть чути нічого не хотів. Я була у розпачі. Влаштувала істерику. Я так гірко плакала, що, здається, трохи налякала його. Батько почав мене втішати. Сказав, щоб я не засмучувалася, що незабаром у мене з'явиться новий Наставник. Ох, краще б він цього не казав. Його слова розлютили мене.

— А він не сказав, хто має стати цим новим Наставником?

— Ні. Та я б і слухати не стала.

— А що Осяяний Найт? Як він відреагував на новини?

— Брат, мабуть, ще й не знає нічого. Нам вранці зателефонували з міського шпиталю.

— Господи, що з ним? — схвильовано перебила Олена.

Її миттєво пробив холодний піт.

— Та з ним все гаразд. Не лякайтеся так, Феє Елен. Він там не як пацієнт, а як лікар. Взагалі-то, після смерті Осяяного Мея, він поки не практикує. Але нам сказали, що у місті стався нещасний випадок. Багато постраждалих. І брата ще з ночі викликали до хірургічного відділення на допомогу місцевим лікарям.

У Олени відлягло від серця. Хоча ненадовго. Шосте чуття підказувало, що у Найта не все так гладко, як наспівали ті, хто дзвонив зі шпиталю.

— Слухай, Маріелло, мені знадобиться твоя допомога, — Олена дізналася в принцеси достатньо інформації, і треба було починати діяти. — Мені потрібна аудієнція Його Пресвітлості. Знаю, що це дуже важке завдання. Майже нездійсненне, але не для тебе.

Принцеса кивнула:

— Застосую всі свої прийоми. Якийсь та й спрацює.

— Далі, — продовжила Олена, — треба переконатися, чи справді Осяяний Найт у шпиталі. І чи все з ним гаразд. Відправ туди надійну людину і щойно вона все з'ясує, дай мені знати.

— Ви думаєте, з братом могло щось трапитися?

— Не будемо поки що думати про погане. Але в мене є підозра, що той, хто прагне стати твоїм Наставником, затіяв брудну гру.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍