Скотт Ферріс - Інґа

вона зробила одну з найбільших своїх помилок{908}. Але з іншого боку, в неї й не було можливостей для цього. Цього разу труднощі полягали не в тому, що у чоловіка була дружина чи інша коханка чи ворожо налаштований батько, а в єдиному сині Ґантера, Джонні, в якого якраз посеред татового роману на відстані з Інґою, розвилася пухлина головного мозку.

Інзі з Ґантером і так було нелегко знайти час одне для одного, бо він мусив написати ще півмільйона слів для «Всередині США». (У книжці він назвав нового конгресмена від Массачусетса Джона Фітцджеральда Кеннеді «привабливим молодиком 29 років»{909}). Але Ґантер знаходив можливість регулярно писати романтичні листи Інзі, говорячи їй: «Ти так мило і незвично фліртуєш (гадаю, флірт загалом є прекрасною звичкою)»{910}.

Тоді, у квітні 1946 року, у 16-річного Джонні діагностували пухлину головного мозку і одразу ж провели операцію. Хірург повідав Ґантеру, що пухлина в сина була «приблизно розміром з апельсин. Я дістав половину»{911}. Джонні жив ще рік і два місяці, його стан то погіршувався, то часом покращувався, бо Ґантер шукав будь-які можливі способи лікування[73]. Це був, як Ґантер зізнався Інзі, «час безкінечного напруження і кризи», і саме тому він був значно вдячніший Інзі, коли вона телефонувала підняти йому настрій своїм «безтурботним базіканням»{912}.

«Ти — сердечне створіння, — казав Інзі Ґантер, — добра, з прекрасним голосом, людяна і дуже енергійна, гадаю, дуже вдумлива, як і я, інтелігентна, але, дякувати Богові, — не інтелектуальна, з чудовою безтурботною схильністю до веселощів». Певно, Інґа розказала про свою мрію мати ранчо на Заході, бо Ґантер спитав: «То коли ми переїжджаємо в Аризону?»{913}

Попри клопоти з Джонні і відстань між ними Ґантер сказав Інзі: «Ні, я не відмовився від тебе!» Але він визнав, що кохання лише в листах «стає, м’яко кажучи, примарним». Велике любовне листування зазвичай було підробкою людей на кшталт Джорджа Бернарда Шоу — «дивного овоча», який листувався із актрисою Еллен Террі, або Чайковського, який буцімто цілих тридцять років залицявся до своєї патронеси Надєжди фон Мекк винятково в листах, «але ж Чайковський був, здається, гомосексуалістом, а я з гордістю повідомляю, що ним не є», — писав Ґантер{914}.

Ґантер відкрито зізнавався, що жадав знову валятися з Інґою в ліжку після сексу до обіду, і те, що він не бачив її вже так довго, його «до холєри розчаровувало». Доказом того, якими однаковими за духом були Ґантер з Інґою, є те, що він говорив про секс у контексті щирого кохання майже так само красномовно, як й Інґа в листах до Джека[74]. «А тепер про закоханість, — писав він. — Це бути живим. Якщо цього нема, ти не живеш… А щодо кохатися просто так, ну слухай, ну траплялося, але ніколи, якщо не відчував симпатії або не бачив у цьому дуже істотної естетичної цінності»{915}.

Інґа все ще сподівалася на ці стосунки, але позаяк стан здоров’я Джонні займав Ґантера дедалі більше, його листи приходили чимраз рідше, і ставало ясно, що доля знову позбавила Інґу шансу знайти тривале щастя з чоловіком, який би вважав її рівною собі партнеркою. Ще одним підтвердженням їхньої схожості є такий його вислів, що звучить дуже в стилі Інґи:

Я завжди вважав, що врешті-решт життя складеться добре; в ньому є біль, і нещастя, [sic] і поразки, і перешкоди, але попри це остаточний баланс буде щасливим, є якийсь закон рівноваги, що за твої втрати дає тобі щось інше, словом, світ добрий, якщо ти ставишся до нього чесно. Я ще дуже хочу все це відчувати, але вже не такий в цьому впевнений. Ні, я не відмовляюся від роду людського, але потребую допомоги і підтримки.{916}

Інзі теж була потрібна підтримка. Чи особиста чи професійна — на цей момент її життя підійшло б усе. Вона пішла з роботи в MGM. Її розчарувало те, що жодну з ідей для сценаріїв не взяли у виробництво. Платня була доброю, але вона не почувалася корисною, а саме це виступало мірилом самоповаги, яке Ольга заклала в неї з дитинства і яке залишалося її стандартом.

Коли восени закінчився її контракт з MGM, легендарний продюсер Девід О. Селзнік найняв Інґу провести рекламну кампанію його нового фільму «Дуель під сонцем»{917}, який, він сподівався, стане «Звіяними вітром» серед вестернів. Жорстока історія про зґвалтування, інцест і змішані шлюби — «Дуель під сонцем» було засуджено Католицьким легіоном благопристойності задовго до виходу на екрани, а це гарантувало, що фільм стане блокбастером.

Однак Селзнік не хотів ризикувати. Захоплений новими маркетинговими технологіями, згідно з якими що більше публіка знає про фільм до його виходу — то значніший успіх, Селзнік виділив «безпрецедентні» два мільйони доларів на промокампанію «Дуелі під сонцем». Якась реклама була доброю, але переважно — відсталою: невеличкі парашути з квитками для тоталізатора та рекламою фільму спускали на перегонах у Кентуккі, і тисячі кульок із подарунками з фільму скидали на Таймс-сквер.

Інґа стала частиною ще одного фокусу, що був хіба трохи