Джек Лондон - Твори у дванадцяти томах. Том сьомий

— Ось тепер обдеріть нас! — вигукнув Гарві Морен, коли банківник запустив кульку.

— Згодні ви на найвищу ставку — двадцять п'ять доларів? — запитав Смок.

— А певне. Ставте!

Смок одразу розкинув двадцять п'ять марок на «подвійний нуль». Морен витер піт з чола.

— Далі, — промовив він. — У банку десять тисяч.

Та за півтори години всі ці десять тисяч були вже Смокові.

— Банк зірвано! — оголосив банківник.

— Тепер досить? — запитав Смок.

Власники гральних закладів ошелешено перезирнулися. Їх пройняв страх. Ці розжирілі представники законів випадковості були подолані. Вони раптом зіткнулися з людиною, що краще за них розумілася на тих законах або й відкрила вищі, невідомі закони.

— Що ж, здаємося, — заявив Морен. — Чи не так, Берку?

Черевань Берк, власник гральних закладів у двох шинках, притакнув.

— Сталося неможливе, — сказав він. — У цього Смока таки є система. Він зубожить нас усіх. Якщо наші столи ще мають стояти, ми повинні зменшити ставку до долара, до десяти центів, а то й до цента. З такими ставками він багато не виграє за вечір.

Усі обернулися на Смока. Він знизав плечима.

— У такому разі, панове, я найму людей грати за всіма вашими столами. Платитиму кожному гравцеві по десять доларів за чотиригодинну зміну, а свої гроші все одно матиму.

— Тоді ми зовсім припинимо гру, — відрубав Черевань Берк, — Хіба що… — він перебіг очима по своїх приятелях, щоб упевнитися, чи вони заодно з ним, — хіба що ми дійдемо згоди. Скільки б ви хотіли за свою систему?

— Тридцять тисяч доларів, — відповів Смок. — Тобто на три тисячі з закладу.

Власники переговорили між собою і погодилися.

— І ви поясните нам свою систему?

— Авжеж.

— І обіцяєте в Доусоні ніколи більше не грати?

— Ні, панове, — заперечив Смок. — Я обіцяю тільки не грати більше ніколи за цією системою.

— А хай вам! — вигукнув Морен. — То не маєте ви часом ще яких інших систем?

— Стривайте, — устряв до розмови Куций, — Мені конче треба перебалакати з приятелем. Відійдім убік, Смоку.

Смок пішов за Куцим в куток кімнати, а сотні цікавих не спускали з них очей.

— Слухай, Смоку! — хрипко зашепотів Куций. — Може, це й не сон. Тоді ти продаєш свою систему задурняк. Ти ж можеш цією грою здобути цілий світ. Цілі мільйони. Та витруси їх! Трусони як слід.

— А що, як це все сон? — лагідно спитав Смок.

— То заради сну й усього святого здери з цих грачів чнмпобільше. Бо який же тоді пожиток зі снів!

— На щастя, це не сон, Куций.

— Ну, то я ніколи не подарую тобі, якщо ти продаси свою систему за тридцять тисяч.

— Ти кинешся мені на шию, коли нам пощастить продати її за тридцять тисяч. Кажу-бо, це не сон. За дві хвилини ти переконаєшся, що не спав. Я вирішив продати свою систему, бо іншої ради нема.

Смок повернувся до власників закладів, підтвердив свій намір і одержав десять розписок по три тисячі кожна.

— Бери золотим піском! — застеріг Куций.

— Отож я й хотів сказати. Прошу одважити мені піском, — заявив Смок.

Господар «Оленячого Рогу» одібрав розписки й видав Куцому золотий пісок.

— Отепер мені й зовсім не хочеться прокидатися, — аж сяяв Куций, підважуючи торбини з золотом. — Цей сон вартий сімдесяти тисяч. Було б марнотратством розплющити очі, щоб вилазити з-під укривал та готувати якийсь там сніданок.

— То яка ж ваша система? — запитав Черевань Берк. — Ми заплатили не для того, щоб ви мовчали.

Смок підійшов до столу.

— Бачте, панове, це не звичайна система. Логічності в ній не багато, та й узагалі вона має лиш ту перевагу, що є реальна. Я, звісно, маю свої припущення, але не про них тепер мова. Ви тільки стежте. Круп'є, приготуйте кульку. Припустімо, я граю на номер 26. Пускайте!

Кулька помчала по колу.

— Завважте, — сказав Смок, — що 9 був якраз навпроти. Кулька спинилася на 26.

Черевань Берк стиха лайнувся. Усі чекали.

— Щоб виграв «подвійний нуль», має бути 11. Коли не вірите, спробуйте самі.

— А де ж система? — нетерпілося Моренові. — Ми знаємо про ваш хист вибирати виграшні номери і знаємо, які ці номери. Але ж як ви це робите?

— Пильно стежачи за грою, випадково я двічі завважив, де саме спиняється кулька, якщо навпроти неї було 9, і двічі вигравало 26. Потім я ще раз таке помітив. Тоді я заходився вивчати інші випадки. Якщо навпроти «подвійний нуль», то виграє 32, а якщо 11, то виграє «подвійний нуль». Це не завжди, але здебільшого. Завважте, я кажу «здебільшого», бо маю свої припущення, хоч не про них мова.

Нараз Череваневі Берку шугонула в голову якась думка. Він схопився, рвучко зупинив рулетку і втупився в колесо.

Дев'ять інших власників рулеток також пильно вдивлялися в колесо. Черевань Берк випростався і глянув на грубку поруч.

— Хай йому чорт! — озвався він. — Ніякої системи не «було. Стіл стоїть заблизько до вогню, і кляте колесо розсохлося. Ми просто пошилися в дурні. Не дивно, що він уподобав саме цей стіл. Дулю виграв би він за яким іншим столом.

Гарві Морен полегшено зітхнув і витер чоло.

— Дарма, — мовив він. — Зате ми впевнилися, що ніякої системи нема. — А за це можна й більші гроші заплатити. — Лице його зворухнулося, він голосно зареготав і поплескав Смока по плечі. — Ви таки добре нас попомучили, Смоку. І ми ще тішилися, що ви перестанете у нас грати… Знаєте, у мене в добренне вино в «Тіволі». Ходімо всі гуртом та дамо йому там раду!

Пізніше, повернувшись до своєї хатини, Куций став мовчки перебирати та підважувати торбинки з волотом.

Потім він склав їх на столі, сів скраю лежанки й почав роззуватися.

— Сімдесят тисяч, — кинув він. — На вагу — триста п'ятдесят фунтів. І все це через криве коліщатко та зірке око. О Смоку, ти з'їв їх сирцем і живцем, ти доконав неможливого, ти примусив мене марити, і все-таки я знаю, що це сон. Бо тільки вві сні таке добро трапляється. Мені страх як не хочеться прокидатись. Хоч би й зовсім ніколи не прокинутись!

— Не сумуй, — відказав йому Смок. — Тобі й не треба прокидатися. Чимало філософів доводять, що люди — сновиди. Отож ти в гарному товаристві.

Куций кинувся до столу, вибрав найтяжчу торбинку й заходився колисати її, наче немовля.

— Якщо й сновида, — сказав він, — то справді таки в гарному товаристві.

ЧОЛОВІК З ТОГО БЕРЕГА

І

Це сталося ще до того, як Смок Беллю вжарт заснував