Поліна Ташань - Хранителька темряви, Поліна Ташань

24

Квітень добігав кінця. Детальний аналіз записника титана зайняв у Люсі, Генрі, Арона та Анабель один день плідної роботи за круглим столом у «норі». На щастя, вся подорож була не марною, і вони знайшли для себе потрібну інформацію. Як виявилося, Парцифаль не просто спілкувався з Грегором у той період — він перебував у Палустрії з ним саме в ту мить, коли перший хранитель темряви створював портал для Звірів. Парцифаль бачив усе на власні очі, а тому його нотатки мали більшу цінність, ніж усі сьогочасні дослідження.

За тиждень після події в печері Кердемол настав час виконувати головне завдання місії. Звісно ж, Люсі була в справі, як і сам король. Попри всі відмовляння Арона, Анабель наполягла й на своїй участі, а разом з нею до групи руйнівників порталу приєднався Нейт, як би вона цього не хотіла.

Так, трійка наймогутніших чарівників в Елендорі та гвардієць, озброєний гвинтівкою, повільно просувалися крізь густі болотні хащі, ведучи за собою групу спецпризначенців, яку очолював сам генерал Флетчер.

— Рухи на десяту, — передавав один військовий.

— Бачу Звіра. Ліквідую, — долинув голос генерала з іншого боку.

Було важко сказати, що створювало більше напруги: повідомлення вояк чи природна тиша з перемішкою хлюпоту води під їхніми ногами. У болоті здавалося, що тут навіть вода дихала.

— У мене чобіт застряг, — зненацька прошепотіла Анабель.

Люсі та Арон зиркнули на неї. Хоч вирази були стримані, але вона відчувала їхнє роздратування. Це вже вчетверте, коли через її надто поспішні кроки їм доводилося зупинятися.

Поки вона відчувала, як холоділа на повітрі її мокра, довга шкарпетка, Нейт, закинувши гвинтівку на плече, мовчки опустив руку в болото й дістав чобіт, потім вилив зсередини воду й простягнув їй.

— Звернімо праворуч, там земля твердіша.

Усі без сумнівів погодилися. Від прибуття до лісистих боліт Палустрії минуло вже дві години, і копирсатися в багнюці ще довше їм аж ніяк не хотілося.

— Ваша величносте, відгукніться! — обізвався генерал.

— Тут, — крикнув Арон, — продовжуємо рух вперед.

— Не варто. Ми помітили кам’яні структури, схоже, це і є наша точка на мапі.

Анабель було трохи образливо, що мапи мали лише генерал та Нейт, а їй не дали глянути навіть разочок. Люсі ж на все це було байдуже. Вона прийшла сюди з чіткою метою: вбити всіх чудовиськ і зробити так, щоб після них більше ніколи нікому не довелося мати справу зі Звірами.

— Один на восьму!

— На другу, двоє!

Обидва вигуки долинули зі сторони генерала.

— Ідемо до вас, — виголосив Арон і так швидко, як тільки міг вирушив за звуком.

За ним побігла Люсі, а Нейт зрушив з місця лише після того, як дочекався, коли Анабель взулася. Опинившись посеред галявини зі старими руїнами кам’яного будинку, який колись побудував собі Грегор, вони розійшлися колом і почали пильно озиратися навкруги. Одного військового було поранено, але всіх трьох Звірів убили.

— Тихіше, — промовив генерал Флетчер, показавши жест біля рота, — ми ще не знайшли, звідки вони вилазять.

— Звідти, — сказала Люсі, вказавши рукою фантома на захований за купою каміння вхід у підвал біля залишків стіни. — Портал розташований під землею.

Щойно рука дівчини опустилася, звідти вискочило рогате чудовисько, але в наступну мить його розрізало навпіл невидимим лезом. 

— Хех, ефектно, — видихнув здивований Нейт, опустивши гвинтівку.

Однак його, очевидно, трохи розчарувало, що Люсі зреагувала раніше, ніж він встигнув натиснути на курок. 

— Не витрачай сил, — прошепотів їй Арон. — Вони знадобляться, коли будемо підходити до порталу.

Люсі перевела на нього свої сяйливі, бездушні очі й пирхнула:

— Я впораюся.

І вона одразу, не чекаючи дозволу чи команди, попрямувала до спуску вниз. Кивнувши до генерала, Арон дав наказ військовим виконувати розпорядження щодо оборони руїн на поверхні й, не затримуючись, вирушив за своєю нареченою. Анабель і Нейт переглянулися. Вона бачила в його вдумливих очах, що він не хотів, що вона спускалася з ними, але жодні слова її зараз не зупинять.

Сходи страшенно старі та ледь тримали форму. Їхні гладкі камені розрізали сліди від великих кігтів, які з кожним кроком навіювали страх. Спустившись, Анабель опинилася в неширокому коридорі, який за кілька метрів поглинала непроглядну темрява. Тут на них чекала Люсі. Наскільки далеко був розміщений портал, вони не знали, але приглушене гарчання й шурхіт Звірів свідчили, що йти доведеться не довго.

— Я йду спереду. — Голос Люсі пішов відлунням по підвалу.

Майже водночас Анабель помахом руки запалила старі факели на стінах. З теплим світлом вогнів цей коридор здавався ще більш моторошним. Тепер четвірка бачила силуети вісьмох чудовиськ, що рухалися звіддаля прямо на них, але не довго. Фантом зник, за мить факели один за одним почали згасати, і стіни частинами по черзі тонули в темряві. З настанням пітьми громове гарчання Звірів перетворилося на жалісливий рев. Їх просто розрізали тіні, нещадно та приголомшливо легко. Анабель могла лише фрагментами розгледіти, яку бійню там влаштувала Люсі. Коли довкола запала тиша, Арон запалив факели вдруге. Навпроти них за три десятки метрів посеред розкиданих частин чудовиськ стояла Люсі, тепер уже у власному, непримарному тілі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍